Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах

Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах
Поширити:
Коментарі:

Які особливості заочного правосуддя щодо воєнних злочинів в Україні?

Тра / 23
01

Зміни до українського кримінального законодавства, які передбачають досудове розслідування і судовий розгляд без участі підозрюваного, були ухвалені Парламентом ще у жовтні 2014 року. Це було зроблено для того, щоб мати можливість переслідувати керівництво країни на чолі з колишнім президентом Віктором Януковичем, який втік за кордон після революції.

Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року заочне розслідування та судовий розгляд також були застосовані до російських солдатів, обвинувачених у воєнних злочинах. Так, прокуратура повідомила про підозру у скоєнні воєнних злочинів 277 особам. З них 255 — особам, які не перебувають під вартою в Україні.

Євген Крапивін, експерт Центру політико-правових реформ з питань кримінальної юстиції, зазначає, що ще однією проблемою заочного судочинства є те, що потерпілі та їхні сім’ї можуть розчаровуватися, коли бачать обвинувальні вироки з очевидно низькими шансами на відбування покарання (можливості виконання вироку):

«Звичайно, для жертви цього недостатньо, але краще збирати докази, поспішати з клопотанням про видачу ордера на арешт і так далі, ніж нічого не робити, тому що немає доступу до підозрюваного або обвинуваченого. Мені здається, що потрібно чітко пояснювати людям, для чого здійснюється заочна процедура, і що іншого шляху немає».

Експерт також зауважив, що заочне засудження відкриває шлях до можливої компенсації шкоди в майбутньому. Окрім цього, заочно вирок може бути переглянуто в порядку апеляції. «Особа, засуджена заочно, має право на перегляд своєї справи, якщо вона не згодна з вироком. Таким чином забезпечується право на справедливий суд, і це є ключовим», — підсумував пан Крапивін.

Детальніше — у матеріалі Центру політико-правових реформ.

Версія для друку

коментарі