15 червня була важлива конференція з тематики «Відновлення громад». Одне з питань, що обговорювалося — мобільні рішення, мобільні ЦНАП.

Таких в Україні було ще до великої війни за три десятки в ОМС.

Зачепила одна дата. Перший мобільний ЦНАП було запущено в Славуті ще 2017 року. Конструктивне рішення одразу передбачало, що там можуть надаватися й паспортні послуги.

Але пройшло вже майже 6 років. Дозвільно-технічних рішень від ДМС і Держспецзв’язку немає.

Громади й проєкти міжнародної технічної допомоги ініціювали-пропонували, але безрезультатно.

Запитаєте, до чого згадав про «бізнес»?

Бо водночас вже багато років в Україні працює підприємство «Документ» і здійснює мобільне надання паспортних послуг. Тобто для підприємства можливість є, а для органів влади — ОМС — ні.

Чому? Мабуть, тому, що це ДП заробляло до війни чималі гроші на паспортних послугах. На моє експертне переконання — незаконно. Але то таке…

Зараз у час війни воно навіть відкрило підрозділи в інших країнах для обслуговування наших громадян. Хоч тут від нього є певна користь. Але теж, не всі оцінюють такий підхід виключно позитивно. Бо збирати з наших біженців по 80-100 додаткових євро на паспорті — це не зовсім про турботу. Адже в усіх цих країнах і містах є консульські установи й саме їх мала б використовувати та посилювати держава.

Проте, повертаючись до мобільних ЦНАП в Україні. Паспортні послуги в них критично важливі й просто для укрупнених громад, й особливо — для деокупованих територій. Це необхідна доступність та швидкість відновлення послуг.

Цікаво, хто в нашій державі мав би прийняти рішення з цього питання?

Віктор Тимощук, 
член правління Центру політико-правових реформ

Джерело: Фейсбук-сторінка автора