Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.
Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.
Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.
У сьогоднішніх умовах важко уявити якусь окрему сферу життєдіяльності людини, у якій би не застосовувалися інформаційно-комунікаційні технології. Перевагами їхнього використання є: підвищення продуктивності праці; економія часу та ресурсів; забезпечення спрощення й відкритості спілкування з громадськістю; зниження корупційних ризиків.
Цифрові технології проникають не лише у приватні відносини, а й стали важливим інструментом комунікації публічної влади з фізичними та юридичними особами. Прослідкувати їхній вплив на публічно-правову сферу можливо в межах адміністративної процедури, правила якої регламентують набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов’язків окремої особи (осіб).
В Україні правовий акт, що регламентує відносини між публічною адміністрацією та приватною особою на основі європейських принципів належного адміністрування, — Закон України «Про адміністративну процедуру» (далі — ЗАП) — був прийнятий Верховною Радою України у 2022 році, але вступить у силу 15 грудня 2023 року.
Проаналізуємо положення цього закону та визначимо, чи сформульовані вони з урахуванням впливу цифровізації, яка визнана пріоритетним напрямком розвитку на загальнодержавному рівні, чи отримали закріплення можливості використання інформаційно-комунікаційних технологій під час звернення до адміністративного органу, розгляду адміністративної справи та прийняття адміністративного акта.
Всі норми ЗАП, які тою чи іншою мірою стосуються цифрових технологій, можна поділити на окремі групи, в залежності від послідовності їхнього використання в межах окремого адміністративного провадження.
Така заява повинна відповідати вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», що регулює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.
Заявник або його представник підписує заяву, подану в письмовій формі чи оформлену в письмовій формі, власноручно або з використанням електронного підпису, крім випадків, передбачених законодавством.
Подання заяви в електронній формі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг допускається без накладення електронного підпису за умови автентифікації особи, яка подає заяву, відповідно до вимог законодавства у сфері електронної ідентифікації.
Процедурне законодавство вимагає, щоб під час формування заяви в електронній формі з використанням програмних засобів відповідного національного електронного інформаційного ресурсу заявнику надавалася інформація про наявність помилок у заяві та достатність наведених у ній відомостей.
Реєстрація заяви, поданої в електронній формі, підтверджується автоматично надісланим електронним повідомленням (ст. 41 ЗАП).
Так, відповідно до ч. 5 ст. 31 ЗАП допускається можливість уповноваження на представництво інтересів особи в адміністративному провадженні за письмовим клопотанням фізичної особи (довірителя), поданим в електронній формі. Так само адміністративний орган за можливості забезпечує учасникам адміністративного провадження безоплатний віддалений доступ у режимі реального часу до всіх матеріалів справи, що зберігаються в електронній формі, у тому числі з використанням засобів Порталу Дія (ч. 4 ст. 51 ЗАП).
Доказами в адміністративному провадженні можуть бути дані відповідних національних електронних інформаційних ресурсів; електронні копії доказів. Саме можливість використання інформації, яка заходиться в інформаційних реєстрах адміністративних органів, приміром, під час надання адміністративних послуг, дозволяє оперативно вирішувати адміністративну справу.
Використання інформації, що міститься в національних електронних інформаційних ресурсах чи документах, що можуть бути витребувані адміністративним органом, забезпечується через дію принципу офіційності.
Мається на увазі, що адміністративний орган не вправі вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.
Цьому сприяє автоматичний режим прийняття адміністративного акта (ч. 2 ст. 69 ЗАП). Якщо рішення у справі може бути прийнято на підставі електронних документів у машинозчитувальному форматі та/або даних національних електронних інформаційних ресурсів, адміністративний акт приймається в автоматичному режимі у випадках, передбачених законом.
Таким чином, процедурним законодавством гарантується можливість автоматичного розгляду справи.
Приміром, на сьогодні в автоматичному режимі надаються такі послуги, як декларування, зняття із задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, державна реєстрація фізичної особи-підприємця.
Адміністративний акт, як правило, приймається у письмовій (електронній або паперовій) формі. Адміністративний акт в електронній формі оформлюється відповідно до вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Якщо час отримання адміністративного акта, надісланого поштою, електронною поштою або переданого з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку, не зафіксовано, такий адміністративний акт вважається доведеним до відома особи на п’ятий календарний день з дня його надсилання адміністративним органом, крім випадків, якщо адміністративний акт не надійшов до особи або надійшов пізніше.
Якщо особа заявляє про неотримання адміністративного акта або про отримання його пізніше ніж на п’ятий календарний день з дня відправлення, обов’язок доказування факту й часу доведення адміністративного акта до відома особи покладається на адміністративний орган (ч. 4 ст. 74 ЗАП).
Тобто, крім іншого ЗАП окремо фіксує у який спосіб доводиться адміністративний акт в електронній формі та момент його доведення до адресата.
До подання скарги в електронній формі пред’являються такі ж вимоги, що й до подання та реєстрації заяви в електронній формі чи оформлення електронного адміністративного акта.
Як бачимо, положення ЗАП повною мірою відповідають ідеї цифровізації публічно-правової сфери та забезпечують можливість використання цифрових технологій на будь-якій стадії адміністративного провадження. Однозначно, адміністративна процедура, що діє в цифровому просторі, створює нові можливості для забезпечення відкритості в діяльності органів публічної влади, високоякісного обслуговування приватних осіб, взаємодії адміністративних органів, громадян та бізнесу.
Але слід додати, що впровадження цифрових технологій у публічно-правову сферу розпочалося ще задовго до прийняття ЗАП. Так, доповненнями та змінами до Закону України «Про звернення громадян» у 2015 році було закладено можливість електронної комунікації при поданні зауважень (рекомендацій), заяв (клопотань), скарг, а також електронних петицій. Ще один правовий акт — Закон України «Про адміністративні послуги» передбачив можливість надання адміністративних послуг за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування. Для цього Центри надання адміністративних послуг та суб’єктів надання адміністративних послуг у випадках, передбачених законодавством, а також на вимогу суб’єкта звернення зобов’язали складати заяви в електронній формі, їх друкувати та надавати суб’єкту звернення для перевірки та підписання.
Але на відміну від діючого законодавства, що стосувалося проваджень у певних сферах, ЗАП закріпив загальні засади розгляду адміністративної справи з використанням інформаційно-комунікаційних технологій та гарантії прав учасників провадження.
Інша частина чинного законодавства стосується окремих питань використання цифрових технологій, не лише в межах адміністративної процедури. Окремої регламентації дістали питання захисту інформації в інформаційно-комунікаційних мережах (Закони України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» від 05.07.1994 № 80/94-ВР, «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI, «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» від 05.10.2017 № 2163-VIII). Низка положень таких актів стосується засобів електронної ідентифікації, які при електронній взаємодії відіграють особливу роль. Деталізація питань ідентифікації та авторизації користувачів у мережі відбувається в Законі України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 № 2155-VIII, Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про інтегровану систему електронної ідентифікації» від 09.06.2019 № 546. Застосування зазначених правових актів у комплексі з нормами ЗАП знизить можливі ризики цифровізації та повною мірою забезпечать реалізацію, захист прав особи та приватного інтересу.
Таким чином, на сьогодні як діючим законодавством про адміністративну процедуру, так і тим, що вступить у силу, забезпечується можливість вирішення адміністративної справи через електронну комунікацію. Відцифрована адміністративна процедура — від звернення особи, реєстрації заяви до прийняття акта та його виконання — створює умови для максимального скорочення впливу суб’єктивних чинників на прийняття адміністративного акта, усунення зловживань чи необґрунтованих зволікань або відмов. Безперечно, наявність такого законодавства є важливим кроком в удосконаленні взаємодії держави з особою та створенні відкритих, зрозумілих, а подекуди звичних простих алгоритмів покрокової адміністративної процедури.
Практичну реалізацію відцифрованої адміністративної процедури можна спостерігати через роботу низки сервісів, приміром, проєкту «Цифрова держава» — «Дія», мобільний застосунок та однойменний сайт якого були запущені у 2019 році. Сьогодні Портал Дія забезпечує реалізацію права на звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, для проведення моніторингу та оцінки якості послуг, а також для отримання соціальної допомоги.
Крім того, у 2021 році запрацювала Національна вебплатформа центрів надання адміністративних послуг, основним призначенням якої є отримання приватними особами інформації про адміністративні послуги та обмін кращими практиками між самими Центрами надання адміністративних послуг.
І наостанок, ми повинні розуміти, що цифрові технології та їхнє застосування в межах адміністративної процедури не є панацеєю для вирішення всіх проблем. Це тільки ще одна з реальних можливостей трансформувати взаємовідносини влади з приватними особами, вивести їх на рівень рівних партнерів, забезпечити відкритість таких відносин.
Ольга Соловйова,
к.ю.н., доцентка, доцентка кафедри адміністративного права
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, адвокатка,
експертка Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN,
експертка
Публікацію підготовлено експертом Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN в рамках проєкту «Програма сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст цієї публікації є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.
