Ради ВПО — важливий інструмент місцевої демократії, що забезпечує переміщеним людям можливість першочергово бути почутими в приймаючих громадах, а також відіграє важливу роль у питаннях адвокації прав та інтересів ВПО. І сьогодні цей інструмент вимагає розуміння, як зробити його більш дієвим та впливовим.

«Інституціоналізація Рад ВПО дозволила зробити так, щоб жодне рішення щодо ВПО в жодній громаді України не приймалося без людей, для яких це робиться. А вже якість цих рішень залежить від експертності людей, які сьогодні включені зокрема в Ради ВПО», — зазначила Яна Любимова, голова Ради з питань ВПО при Луганській ОВА, членкиня міжнародної групи радників при офісі спеціального доповідача UNHCR з питань внутрішнього переміщення, під час експертної онлайн-дискусії «Ради ВПО: вплив на порядок денний місцевих рад» 30 серпня.

У цьому контексті важко переоцінити роль громадських організацій у навчанні, посиленні та експертній підтримці Рад ВПО, завдяки чому вони стають професійнішими та можуть працювати більш стало.

На думку пані Яни, для забезпечення залучення переміщених людей до процесу прийняття рішень на місцевому рівні, важливо розробляти Стратегії, забезпечувати відкритість й прозорість у діяльності Рад ВПО, налагоджувати зручні й зрозумілі канали комунікації, інтелектуально включатися у формування політики.

У тому, що Ради ВПО потрібно й далі наповнювати сенсами та використовувати з найбільшою ефективністю, переконана Олена Головкіна, заступниця голови Ради з питань ВПО при Черкаській ОДА, координаторка проєктів ГО «Асоціація “Відродження та розвиток”».

«Ми дивимося на Ради ВПО як на впливовий інструмент саме тому, що маємо досвід роботи з консультативно-дорадчими органами, розуміємо, як у громадах перезапустити залучення мешканців. Але, якщо ми бачимо людей, які до 2022 року не мали відношення до громадського життя, то дуже складно їм одразу налагодити ефективну роботу», — зауважила пані Олена.

Ефективність взаємодії залежить від обізнаності людей, розуміння, що їм це може дати в перспективі. Без навчання, первісної комунікації, реалізованих прикладів точно нічого не відбувається. Навіть там, де є людська взаємодія, все одно не вистачає фаховості вибудувати ці процеси в системніші результати. На переконання пані Олени, закривати ці прогалини можуть громадські організації — в цьому є потреба й це точно дає ефективний результат.

Говорячи про адвокаційну функцію Рад ВПО, Олена Грекова, голова Ради з питань ВПО при Львівській ОВА, головна експертка з регіональної координації БФ «Право на захист», зазначила, що більшість інструментів локальної демократії пов’язана саме з реєстрацією місця проживання, тому ВПО обмежені у своїх правах на локальному рівні.

«Тільки через такий консультативно-дорадчий орган, як Рада ВПО, переселенці можуть подавати місцеві ініціативи й впливати на рішення влади, та мають шанс бути почутими. Мабуть, ця функція у Рад ВПО — найголовніша, яка має бути, проте повертаємося до проблеми — недостатньої компетентності членів Ради ВПО щодо проведення адвокаційних інтервенцій, заходів», — зазначила вона.

Аби пришвидшити зміни в політиці локальних громад щодо переселенців, Ради ВПО можуть показувати історії успіху людей, яким вдалося «почати життя з нуля». На думку пані Олени, потрібні комунікаційні майданчики, де можна доносити позитивний досвід і формувати позитивний образ ВПО.

Досвідом діяльності Ради ВПО при Дрогобицькій міській раді поділилася Євгенія Сорокіна, секретар Ради ВПО. Попри складнощі, зумовлені великою кількістю переселенців, їм вдалося налагодити ефективну комунікацію з владою, яка здебільшого підтримує ініціативи Ради ВПО, зокрема в питаннях соціального захисту, удосконалення механізму виділення житла. Одним із факторів у налагодженні ефективної взаємодії пані Євгенія назвала активність членів самої Ради ВПО та вмілу комунікацію.

Про виклики перед Радою ВПО в м. Трускавець Львівської області розповіла її голова Тетяна Моісеєва-Шиленко. За її словами, один із зовнішніх викликів — недостатня обізнаність як серед місцевих мешканців, так і переселених людей про існування Ради ВПО, її повноваження. Ба більше, навіть не всі члени й членкині Ради ВПО розуміють сенс її існування й те, як саме вони можуть посилювати спроможність та соціальну інтеграцію ВПО, — і це внутрішній виклик. До того ж із часом знижується активність членів Ради ВПО й участь у засіданнях наразі бере тільки половина її складу.

Пані Тетяна висловила думку про необхідність проведення загальноукраїнських інформаційних кампаній для кращого розуміння ролі Рад ВПО та мотивації людей, залучених до їхньої діяльності.

Окрім представників Рад ВПО до участі в онлайн-дискусії долучилися представники громадських організацій та благодійних фондів, органів місцевого самоврядування. Всі учасники мали змогу не лише послухати спікерів, а й поділитися власним позитивним і негативним досвідом, викликами, можливостями.

Підбиваючи підсумки, одна з модераторок обговорення — Ірина Гайдучик, регіональна координаторка Мережі UPLAN на Волині, виконавча директорка ГО «Волинський Інститут Права», зазначила, що не потрібно боятися інструментів локальної демократії, прямого впливу: «Потрібно комунікувати, бо лише це основа того, що люди будуть відчувати відповідальність за рішення, які впроваджуються, і причетність до того, що взагалі відбувається в громаді».

Захід організовано Центром політико-правових реформ, ГО «Волинський Інститут Права», ГС «Агенція місцевого економічного розвитку Яворівщини» за участі експертів Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст заходу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.