24 липня Президент України Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт № 13533 щодо посилення повноважень Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Цей документ є відповіддю на ухвалення 22 липня 2025 року Закону № 4555, який загрожує незалежності антикорупційних органів. За оцінкою експертів Центру політико-правових реформ, Закон № 4555 несе серйозну загрозу основоположним правам громадян, захисту від свавільного втручання у приватне життя, перекреслює досягнення України у сфері боротьби з корупцією, суперечить одразу кільком фундаментальним актам міжнародного та національного права, підриває основи демократії, створює додаткові можливості для уникнення відповідальності корупціонерами й ставить під сумнів подальше виконання Україною євроінтеграційних вимог та Антикорупційної стратегії.

«Главком» проаналізував законопроєкт № 13533 разом із професором, заслуженим юристом України, членом правління, директором із наукового розвитку Центру політико-правових реформ Миколою Хавронюком.

В чому ж посилення повноважень НАБУ й САП у варіанті глави держави?

«Як такого посилення я не бачу. Фактично відбувається повернення (якщо парламент підтримає голосами) до статус-кво, який діяв до 22 липня 2025 року. Правда, залишаються дивні «примочки», які ухвалені злощасного 22 липня. Йдеться про звільнення та призначення прокурорів. Зокрема, стаття 60 Закону «Про прокуратуру», яку тоді змінили народні депутати, продовжує бути чинною в редакції президентського законопроєкту. Вона передбачає звільнення будь-якого прокурора, який відмовився переводитися на іншу посаду, шляхом ліквідації, реорганізації, зміни структури або штатної чисельності органу прокуратури.

Також на період воєнного стану спрощено кадровий добір до прокуратур. З 22 липня прокурором Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури може стати будь-хто без досвіду (головне — наявність диплома про вищу юридичну освіту — «Главком»). Щодо прокурорів нижчого рівня, то їх можуть переводити на вищі посади без конкурсу.

Скоріше за все, процедура спрощеного звільнення та призначення прокурорів — своєрідний карт-бланш новому генпрокурору Руслану Кравченку. Йому потрібно призначити своїх людей…

Водночас треба наголосити: влада продовжує ігнорувати рішення Конституційного суду. А саме — у 2024 році було визнано неконституційним положення Закону «Про прокуратуру», згідно з яким прокурор звільняється з посади в разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Адже це положення надає генеральному прокурору надто широкі повноваження. Однак у чинному законі та проєкті закону президента вплив генпрокурора зберігся.

Окремо пересторогу викликає бажання президента відправити на поліграфічні дослідження правоохоронців із числа НАБУ, САП, БЕБ, ДБР, Нацполу й Офісу генпрокурора, які мають допуск до державної таємниці, узявши за основу методологію Служби безпеки. Тобто, наприклад, НАБУ може скільки завгодно проводити тести на власному «детекторі брехні», але не рідше одного разу на два роки необхідно перевіряти детективів НАБУ на поліграфі в такий спосіб, як погодить СБУ. Навіщо писати в законопроєкті нереальні речі? Це ж треба буде прогнати через поліграфи десятки тисяч силовиків…»

Ви сказали про посилення впливу генерального прокурора. Проте Зеленський знімає з нього тягар закриття або відмову в закритті антикорупційних справ проти топпосадовців.

«Два роки тому проводив певний аналіз, де чітко вказав: генеральний прокурор повинен думати не про те, як одержати додаткові повноваження, а як їх позбутися — передати частину функціоналу своїм підлеглим, органам прокурорського самоврядування. Не залишити все собі, бо людина фізично не може стільки потягнути…

Те, що пропонує Зеленський щодо позбавлення можливості генпрокурора закривати справи проти високопосадовців, — це повернення до стану речей, який діяв до змін, проголосованих 22 липня.»

У президентському законопроєкті є не зовсім зрозумілий пасаж. Зокрема, пропонується заборонити виїзд працівникам НАБУ за кордон під час воєнного стану, окрім випадків службових відряджень. Як гадаєте, чому саме співробітникам цього органу, а не всім силовикам?

«Я також міркував над цим питанням. Можливо, з’явилася інформація про регулярні відпочинки детективів НАБУ за кордоном (у релізі СБУ, яка 21 липня затримала одного з керівників міжрегіональних управлінь детективів НАБУ Руслана Магамедрасулова з підозрою в пособництві ворогу, зазначалося, що цей правоохоронець кілька тижнів перебував на елітному відпочинку на острові Тенерифе — «Главком»). Варто було б пояснити суспільству, чому застосоване обмеження до НАБУ. Поки що це виглядає, як вибірковий підхід.»

З повним текстом інтерв’ю можна ознайомитися за посиланням.