До 2022 року вся Західна та Північна Європа були дуже скептично налаштовані до вступу в ЄС нових членів. Ситуацію змінила повномасштабна агресія проти України.

До 22 липня 2025 року ми як країна були у вигідній позиції. Європейці нас не критикували, були готові йти нам назустріч у переговорному процесі.

Ухвалення скандального закону, який обмежував незалежність НАБУ й САП, завдало удару цій довірі й зняло табу на публічну критику невиконання Україною проєвропейських реформ.

Повернути ситуацію до стану 22 липня тепер складно, але можливо. Для цього необхідно робити практичні кроки, які, з одного боку, продемонструють відкритість України до реформ, а з іншого — дадуть можливість ЄС показати, що європейська політика працює та є ефективною.

Про те, які кроки має здійснити Україна, йдеться у статті Любові Акуленко, кандидата наук з державного управління, виконавчої директорки Українського центру європейської політики, Вікторії Мельник, доктора філософії, координаторки напряму «Європейська інтеграція» Центру політико-правових реформ, та Івана Нагорняка, кандидата політичних наук, керівника євроінтеграційного напряму EasyBusiness, для «Європейської правди».

Перше: зробити те, що обіцяли

Треба забезпечити імплементацію тих реформ, які фактично є частиною попередніх зобов’язань України, зокрема в межах кандидатського статусу (так звані «7 кроків» 2022 року) та фінансового інструменту Ukraine facility.

Це означає — чітко та якісно виконувати попередні домовленості з партнерами: не зазіхати на незалежність антикорупційної інфраструктури; послідовно впроваджувати правоохоронну реформу, включаючи реформування та інституційне посилення Бюро економічної безпеки; забезпечити обрання фахового керівника митної служби.

Друге: готувати держслужбу до членства

Україна має запровадити цілісну реформу публічної адміністрації, зокрема й продовження реформування державної служби.

Варто розпочати з відновлення конкурсних відборів і забезпечення проведення конкурсів для тих, хто обійняв посади після 2020 року, коли ці конкурси були скасовані. Крім того, поступово запроваджувати цілісну реформу державного управління, яка передбачатиме наближення оплати праці до того рівня, що забезпечить сталість інституційної розбудови, особливо там, де передбачатиметься імплементація актів права ЄС.

Третє: Конституційний суд

Треба забезпечити інституційні умови (зокрема, шляхом призначення відібраних на прозорому конкурсі кандидатів для збереження повноцінної роботи Конституційного суду), які унеможливлять ухвалення законів на зразок тих, що були прийняті 22 липня.

Четверте: відкритість ВР

Треба забезпечити функціонування інструментів демократії, які можливі під час війни — забезпечити трансляцію засідань Верховної Ради України.

П’яте: підписання законів

Президент має забезпечити розгляд ухвалених парламентом законів у встановлений Конституцією 15-денний строк.

Шосте й надзвичайно важливе: рух до вступу вже зараз

Україна має можливість розпочати виконання зобов’язань у рамках Дорожніх карт, які були розроблені під час переговорного процесу у сфері верховенства права, реформи державного управління та функціонування демократичних інститутів.

До прикладу, ми рекомендуємо в рамках Дорожньої карти у сфері верховенства права звернути особливу увагу на забезпечення впровадження меритократичного підходу до відбору кадрів в органи прокуратури на основі конкурсних відборів, а також забезпечити добір доброчесних членів до органів суддівського врядування (Вища рада правосуддя й Вища кваліфікаційна комісія суддів).

Так, Україна прагне розпочати офіційний вступний процес. Але нам украй важливо показати, що ми можемо й вміємо виконувати зобов’язання ще до офіційного відкриття першого переговорного кластера. Список дій, які можна втілювати вже зараз, можна розширювати, адже в Дорожніх картах багато зобов’язань. Ми виділили, на нашу думку, початкові точки, які є критичними для початку процесу відновлення довіри з партнерами та суспільством.

З повним текстом публікації можна ознайомитися за посиланням.