Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.
Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.
Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.
Стаття присвячена проблематиці впровадження нового Закону «Про адміністративну процедуру» у сфері публічних електронних послуг в Україні. Закон, що набув чинності з 15 грудня 2023 року, має на меті створення системи єдиної, зрозумілої та прозорої взаємодії між адміністративними органами та приватними особами.
Стаття досліджує основні положення закону, зокрема, та їх вплив на адміністративну процедуру надання публічних (адміністративних) послуг з використанням цифрових технологій. На основі аналізу тексту Закону, а також врахування практичних аспектів його реалізації, робимо висновок про необхідність врахування стандартів адміністративної процедури у сфері надання електронних публічних (адміністративних) послуг.
Вагомою правовою подією крайнього року, стало набуття чинності Законом України «Про адміністративну процедуру» (надалі – ЗАП) [1], який можна вважати «Конституцією» для органів публічної адміністрації, оскільки Закон встановлює систему єдиної, зрозумілої та прозорої взаємодії між адміністративними органами та приватними особами.
Зокрема, Закон визначає порядок розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів та впливає на більшість сфер, у яких здійснюються функції публічного адміністрування, зокрема, надання адміністративних послуг.
Водночас, триває цифрова трансформація у сфері публічних в тому числі адміністративних послуг, яка має на меті покращувати «сервісну складову» найбільш затребуваних серед громадян адміністративних послуг. Як наслідок, все більше публічних (адміністративних) послуг надаються з використанням цифрових технологій, через цифрові канали доступу до них.
З огляду на це, проблематика реалізації стандартів адміністративної процедури у сфері цифрових адміністративних послуг набуває особливої актуальності, та вимагає докладного аналізу та оцінки.
Тематиці адміністративних послуг та удосконаленню їх доступності для громадян в науковій літературі приділяється значна увага. Зокрема, значний внесок у наукову розробку даної тематики здійснив Тимощук В.П, який є провідним експертом у даній сфері.
Окрім цього, окремі аспекти послуг а також питання якості та доступності адміністративних послуг досліджували Бойко І.В., Коломоєць Т.О., Лученко Д.В., Школик А.М., Школьний Є. Питання цифровізації сфери адміністративних послуг досліджувала Соловйова О. М. Поряд з тим, тематика цифрових публічних послуг є дослідженою в науковій літературі недостатньо. Проте, це важливо з огляду на особливості правового регулювання цієї сфери, динамічність розвитку цифрових технологій, які впливають на реалізацію приватними особами своїх прав.
Крім цього, відбулися зміни у структурі системи законодавства, через набуття чинності ЗАП, положення якого поширюються і на розгляд адміністративних справ щодо надання адміністративних послуг, як було зазначено вище.
Проаналізувати та оцінити застосування стандартів адміністративної процедури, які визначені ЗАП на сферу цифрових публічних (адміністративних) послуг; сформулювати рекомендації щодо належної реалізації стандартів адміністративної процедури у сфері цифрових публічних (адміністративних) послуг для забезпечення прав, свобод та законних інтересів осіб та гарантування засад справедливості, рівності та недискримінації.
Методи дослідження – аналіз тексту законодавства: для визначення конкретних положень нового Закону «Про адміністративну процедуру», які стосуються регулювання цифрових публічних (адміністративних) послуг, проводиться аналіз тексту закону. Порівняльний аналіз, що полягає у порівнянні різних аспектів законодавства та його впливу на практику регулювання. В дослідженні порівнювалися нові норми Закону «Про адміністративну процедуру» з Законом України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг».
Структура законодавства, що регулює сферу цифрових публічних (адміністративних) послуг. До набуття чинності ЗАП правове регулювання сфери публічних публічних (адміністративних) електронних послуг здійснювалося рамковим Законом України «Про адміністративні послуги»[2], а також численними спеціальними законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами з питань окремих видів публічних в тому числі адміністративних послуг, наприклад, законодавством щодо державної реєстрації, ліцензування, дозвільної діяльності, тощо.
Простіше кажучи, надання однієї послуги у деяких випадках регулюється близько десятка нормативних актів різної юридичної сили, в тому числі які визначають процедуру надання таких послуг.
Однак, з набуттям чинності ЗАП, ситуація змінилася. Відповідно до перехідних положень Закону України «Про адміністративну процедуру» саме цей законодавчий акт займає ключове місце у системі регуляторів процедури надання адміністративних послуг. Так, згідно пункту 2 частини 2 Перехідних положень цитованого закону надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до ЗАП та Закону України «Про адміністративні послуги»[2] з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах.
Таким чином, Закон України «Про адміністративну процедуру» є загальним законодавчим актом, застосовується до всіх правовідносин між адміністративними органами та фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів. Зокрема, дія ЗАП поширюється на надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішення інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу.
Можна погодитися з тезою проте, що з набуттям чинності ЗАП правове регулювання в аналізованому контексті об’єктивно ускладнюється. Адже норми, що регулюють адміністративну процедуру розміщуються на трьох рівнях: спеціальних, рамкових та загальному законодавчому акті, не кажучи вже про підзаконне нормативно-правове регулювання [3, с. 164]
Окрім цього, не варто забувати про ще одну не менш важливу складову сфери правового регулювання публічних в тому числі адміністративних послуг – це нормативно-правові акти спрямовані на регулювання цифрової трансформації та сфери публічних сервісів. Зокрема, Закон України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг» [4], та Постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2022 року № 868 «Про затвердження Порядку надання електронних публічних послуг в автоматичному режимі»[5]. Також, окремі види електронних публічних (адміністративних) послуг додатково врегульовуються на підставі спеціальних підзаконних актів.
Зокрема, державна реєстрація фізичної особи-підприємця в автоматичному режимі регулюється окремим Наказом Міністерства цифрової трансформації 14.07.2022 року № 2933/5/66 «Про затвердження Порядку надання електронних публічних послуг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у автоматичному режимі» [6]. Таким чином, нормативно-правове регулювання сфери цифрових публічних послуг є складною системою актів.
З набуттям чинності ЗАП, не викликає сумнівів, що його положення мають застосовуватися до всіх видів адміністративних послуг. Не можуть бути винятком і адміністративні послуги, які надаються через цифрові канали доступу, зокрема спеціальні веб портали, мобільні застосунки [Примітка].
Але не зайвим буде навести ще кілька аргументів. По-перше, ЗАП встановлює загальні стандарти адміністративної процедури, за якої забезпечується дотримання прав фізичних та юридичних осіб у відносинах з адміністративними органами, зокрема, такі як право бути заслуханим, подавати докази, бути поінформованими про мотиви відмови тощо. Ці стандарти є загальними для всіх видів адміністративних процедур, в тому числі процедур надання адміністративних послуг, незалежно від того, чи надаються такі послуги через фізичні канали, чи цифрові канали доступу.
По-друге, стандарти, про які згадується вище, закріплені у статті 41 Хартії основних прав ЄС (право на належне адміністрування) [7]. Зокрема, зазначено: «Особа має право на те, щоб її справи розглядалися неупереджено, справедливо та протягом розумного строку. В тому числі: 1) право особи бути почутою до вжиття будь-яких індивідуальних заходів, які можуть негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи; 2) право кожної особи на доступ до свого файлу з дотриманням законних інтересів конфіденційності та професійної і ділової таємниці; 3) обов’язок адміністрації обґрунтувати свої рішення.» Тож для України, як майбутнього члена ЄС, виконання зазначених вимог є обов’язковим.
По-третє, необхідність забезпечити рівність, та унеможливити дискримінацію осіб, у сфері публічних послуг. Так, не можуть бути обмежені права осіб щодо отримання якісних публічних послуг, які за неможливістю або за небажанням не можуть використовувати цифрові канали. На цьому наголошено, у документі ЄС під назвою «2030 Digital Compass: the European way for the Digital Decade»[8]. Зокрема, йдеться про те, що необхідно забезпечувати рівний доступ до високоякісного зв’язку, достатніх цифрових навичок, публічних послуг, справедливих і недискримінаційних онлайн-сервісів; та гарантувати, що ті самі права, які застосовуються офлайн, мають гарантуватися онлайн».
Простіше кажучи, не зважаючи на те, яким способом особа отримує адміністративну послугу, наприклад, реєструє ФОП, через Інтернет, чи звертається фізично до державного реєстратора, їй мають бути гарантовані однакові стандарти процедури: наявність інформації, доступність, обґрунтованість рішення, право на оскарження у випадках відмови тощо.
Отже, застосування ЗАП у сфері цифрових публічних (адміністративних) послуг має на меті гарантувати стандарти адміністративної процедури та дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, під час отримання ними цифрових публічних (адміністративних) послуг.
Положення ЗАП, що можуть застосовуватися щодо цифрових публічних (адміністративних) послуг. Відзначимо, що у чинному ЗАП, є комплекс норм, які регулюють особливості адміністративної процедури із застосування цифрових технологій. Зокрема, порядок звернення до адміністративного органу через подання електронної форми заяви. При цьому, електронна форма заяви прирівнюється до паперової. (ст. 39 ЗАП). Заява в електронній формі може бути подана з використанням Єдиного державного веб порталу електронних послуг та повинна відповідати вимогам Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг». Реєстрація заяви, поданої в електронній формі, підтверджується автоматично надісланим електронним повідомленням.
Гарантією прав учасників провадження є обов’язок надавати заявнику інформацію про наявність помилок у заяві та достатність наведених у ній відомостей, під час формування заяви в електронній формі з використанням програмних засобів відповідного національного електронного інформаційного ресурсу. Також, передбачено можливість здійснення електронної інформаційної взаємодії, завдяки якій документ може передаватися або бути доступний користувачам у машинозчитувальному форматі набору даних.
Закон також встановлює можливість подання та дослідження електронних доказів. Так, доказами в адміністративному провадженні можуть бути дані відповідних національних електронних інформаційних ресурсів; електронні копії доказів.
Важливо наголосити, що ЗАП прирівнює електронну форму адміністративного акта до письмової. Зокрема, відповідно до ст. 70 ЗАП адміністративний акт, як правило, приймається у письмовій (електронній або паперовій) формі. Адміністративний акт в електронній формі оформлюється відповідно до вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Серед важливих процедурних норм ЗАП закріплює правила доведення до відома адміністративних актів з використанням електронної пошти чи інших засобів телекомунікаційного зв’язку.
Окремо доцільно розглянути правила, закріплені ЗАП щодо автоматичного режиму прийняття адміністративного акта (ч. 2 ст. 69 ЗАП). Адже, ці правила стосуються автоматичних адміністративних послуг, яких стає все більше. У ЗАП визначено, що якщо рішення у справі може бути прийнято на підставі електронних документів у машинозчитувальному форматі та/або даних національних електронних інформаційних ресурсів, адміністративний акт приймається в автоматичному режимі у випадках, передбачених законом.
Таким чином, рішення ухвалюється за результатом автоматичного опрацювання даних, без участі людини. Прикладом такої автоматичної е-послуги є «Реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» в Електронному кабінеті платника. Тобто, реєстрація відбувається на основі співставлення даних, які платник податків вносить у форму з нормативно визначеними критеріями, що є підставами для реєстрації. У цій та подібних автоматичних послугах є необхідність якісного та чіткого визначення нормативних критеріїв, оскільки це безпосередньо впливає на остаточне рішення під час проведення автоматичної реєстрації.
Також важливо, щоб були налагоджені е-взаємодії з необхідними публічними е-реєстрами. Простіше кажучи, щоб була можливість автоматично «взяти» дані з відповідного реєстру, які потрібні для автоматичного ухвалення рішення. Такі взаємодії між публічними е-реєстравми професійною мовою називаюся інтероперабельністю, та забезпечують перевірку достовірності та підтвердження даних. Це в свою чергу сприяє ухваленню обґрунтованого рішення на основі таких даних.
Під час ухвалення рішень на основі автоматичної обробки даних особі має також надаватися повна та детальна інформація про критерії та дані на яких засноване автоматичне вирішення справи. Такий обов’язок відповідає Загальному регламенту захисту даних (GDPR), що містить параграф про алгоритмічне прийняття рішень і заохочує «право на пояснення», тобто право на отримання пояснення результату роботи алгоритму і право на перевірку та виправлення алгоритмічного рішення людиною [9].
У контексті автоматичного провадження важливо звернути увагу, що ЗАП, чітко закріплює відповідальність адміністративного органу за адміністративні акти, прийняті в автоматичному режимі. Це важлива гарантія для особи, адже, у випадку, коли вона отримує відмову, може зрозуміти, який орган ухвалив рішення, відповідно – вибрати ефективний спосіб захисту свого порушеного права.
До слова, з огляду на стрімкий розвиток цифрових технологій, та рівень розвитку автоматичних е-послуг у Європейських країнах, автоматичне ухвалення рішень у сфері надання адміністративних послуг може застосовуватися все частіше також і в Україні. З огляду на це, при розробці нових автоматичних публічних послуг варто враховувати вимоги ЗАП щодо відповідальності конкретного адміністративного органу за зміст актів, прийнятих в автоматичному режимі. Однак, на жаль, в окремих випадках, ця правова вимога не реалізована належними чином.
Чому ця вимога важлива, простіше пояснити на прикладі. Особа хоче зареєструвати ФОП. Вона використовує Портал «Дія» відповідально вносить всі дані, зареєстровану адресу місця проживання. Проте, отримує відмову через невідповідність даних в реєстрі. Через відсутність чіткого адміністративного органу, відповідального за зміст кінцевого рішення, особі може бути складно ефективно захистити своє право.
З огляду на це, вимога ЗАП щодо чітко зазначення адміністративного органу, відповідального за зміст рішення, причин та мотивів відмови, є необхідним для ефективної реалізації прав особи.
ЗАП також містить низку правових механізмів, які можуть надати поштовх у розвитку додаткових можливостей у сфері цифрових публічних (адміністративних) послуг. Зокрема, ЗАП створює можливості для розширення сфери комплексних адміністративних послуг. Так, відповідно до частини 5 статті 41 Закону України «Про адміністративну процедуру» заявник може звернутися до адміністративного органу з єдиною заявою для вирішення кількох справ, що належать до компетенції різних адміністративних органів, якщо причиною для звернення є настання однієї події в житті заявника.
В цьому разі адміністративний орган, до якого подана єдина заява та документи (їх копії), що додаються до неї, формує дані, необхідні для вирішення кожної справи, та в порядку інформаційної взаємодії надсилає їх до іншого адміністративного органу. Зазначені дані є підставою для розгляду і вирішення справи іншим адміністративним органом, а заява та документи (їх копії), що додаються до неї, залишаються в адміністративному органі, до якого їх подано.
Зокрема, в Україні популярністю користується послуга «ЄМалятко»[10] – комплекс різних адміністративних послуг (реєстрація, соціальні виплати), які були пов’язані життєвою ситуацією – народження дитини. Така послуга була реалізована як експериментальний проект, на підставі відповідної Постанови Кабінету Міністрів «Про реалізацію експериментального проекту щодо створення сприятливих умов для реалізації прав дитини» від 10 липня 2019 р. № 691 [11].
Ця Постанова містила як складний комплекс правових норм різного рівня та різного характеру, в тому числі і процедурні. Проте, за чинності ЗАП, відсутня необхідність щодо кожної комплексної послуги впроваджувати відокремлене правове регулювання. Правові основи вже є закріпленими у ЗАП, а перелік таких комплексних послуг може визначатися Кабінетом Міністрів України. За наявності технічних передумов та відповідного рівня цифрової взаємодії, такий перелік може розширюватися.
Що стосується проактивних послуг, тобто послуг, для яких не потрібна заява особи, а лише згода на отримання адміністративної послуги, то варто відзначити таке. Статтею 37 ЗАП, визначено, що настання події, визначеної законом як підстава для прийняття адміністративного акта є підставою для початку адміністративного провадження за ініціативою адміністративного органу відповідно до принципів законності та офіційності.
Тобто це означає, що для відкриття провадження в адміністративній справі додаткове звернення особи із заявою не потрібне, адже такою підставою служить сам факт настання події. Тож ця норма може служити правовою основою для запровадження нових проактивних адміністративних послуг.
ЗАП також створив правові передумови для розвитку механізмів електронного оскарження (е-скарга). Зокрема, скарга може подаватися в письмовій (електронній або паперовій) формі. Скаржник або його представник підписує електронну скаргу, з використанням електронного підпису. Такий інструмент захисту прав учасників адміністративного провадження, як можливість подання «е-скарги», сьогодні в Україні на початковій стадії свого розвитку та запроваджений лише в окремих видах публічних послуг. Зокрема, платник податків під час відмови у автоматичній реєстрації податкових накладних, має можливість подати скаргу в електронному формі.
Разом з тим, особливості цифрової взаємодії для окремих видів цифрових публічних (адміністративних) послуг можуть визначатися положеннями спеціальних підзаконних нормативних актів. Зокрема, правила проведення реєстраційних дій, автоматичної реєстрації податкових повідомлень-рішень, реєстрації місця проживання, тощо. Разом з тим, такі положення не повинні додатково дублювати загальні норми, що містяться у ЗАП, які підлягають прямому застосуванню. Доцільно, щоб спеціальне правове регулювання на рівні підзаконних нормативних актів, вирішувало окремі технічні аспекти, та характеризувалися достатнім рівнем гнучкості, з огляду на динамічність розвитку цифрових технологій, при цьому втілювали загальні стандарти та принципи.
У Прикінцевих та перехідних положеннях ЗАП, наголошується, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону. Ця норма є орієнтиром для всіх сфер, в тому числі визначає правила застосування норм ЗАП у сфері публічних е-послуг.
Тож, важливим напрямом впровадження ЗАП є необхідність дотримання принципів адміністративної процедури у сфері цифрових публічних послуг, зокрема, законності, відкритості, офіційності, обґрунтованості, гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні, гарантування ефективних засобів правового захисту. Саме це дозволить створити рівні та недискримінаційні умови для всіх приватних осіб при отриманні адміністративних послуг, незалежно від каналів доступу.
Відповідно до положень ЗАП, адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом та іншими законами України. Відповідно, повноваження щодо надання публічної (адміністративної) послуги в тому числі яке відбувається через цифрові канали доступу має бути закріплено лише на рівні закону. Адміністративний орган має діяти в межах цієї компетенції. Це особливо актуально по відношенню до тих адміністративних послуг, що надаються на підставі делегованих повноважень.
Зокрема, що стосується е-послуг, які надаються через Портал Дія, який є таким собі «цифровим посередником», то рішення про надання адміністративної послуги ухвалюється або іншим адміністративним органом, або в автоматичному режимі (залежно від виду послуги). Тож, необхідно забезпечити чітке нормативне закріплення розподілу компетенції та відповідальності за зміст кінцевого адміністративного акта.
Особливо ефективним застосування положень ЗАП мало б стати для сфери адміністративних послуг соціального характеру. Зокрема, щодо призначення соціальних статусів, соціальних виплат та пільг. Адже відсутність належної адміністративної процедури мала негативні наслідки для приватних у сфері соціального захисту. Зокрема, неможливість отримувати гарантований їм державою соціальний захист.
Наприклад, часто відмови у призначенні пенсії належним чином не обґрунтовувались, вказувались посилання на дані внутрішніх перевірок, як підставу відмови, про результати яких особа не повідомлялася. Також, непоодинокими є випадки, коли підставами для відмови у призначенні соціальних статусів є недоліки чи неточності в документах, які раніше видані суб’єктами публічної адміністрації.
Відповідно до норм ЗАП, адміністративний орган зобов’язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи. В сфері цифрових публічних (адміністративних) послуг реалізація цієї норми може бути надзвичайно ефективною. Адже налагодження електронних взаємодій між публічними реєстрами, використання інформації, що міститься в національних електронних інформаційних ресурсах чи документах, дозволяє адміністративному органу діяти більш ефективно.
Таким чином, адміністративний орган має право проводити необхідні дії, збирати документи, докази, встановлювати факти, що мають вирішальне значення для правильного вирішення справи. Завдяки цій нормі, адміністративний орган може самостійно визначати набори даних, необхідні для розгляду справи, та отримувати їх без залучення особи. У результаті застосування електронних інформаційних взаємодій (е-взаємодій) особа не має необхідності подавати відповідні дані чи долучати копії документів додатково в е-формі. А отже, «бігають дані, а не люди».
Зокрема, одним з прикладів є послуга з реєстрації ФОП. У цій послузі реалізовано низку е-взаємодій, зокрема, з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та Реєстром страхувальників Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. Як наслідок, користувачу не потрібно додатково звертатися до територіальних органів Державної податкової служби та Пенсійного фонду України із заявами, передбаченими законодавством. Необхідна інформація (дані) отримується автоматично.
Таким чином, застосування положень Закону України «Про адміністративну процедуру» у сфері цифрових публічних (адміністративних) послуг може стати інструментом підвищення ефективності, відкритості та доступності цифрових публічних сервісів. Також, ЗАП сприятиме розширенню комплексних та проактивних публічних послуг, створенню механізмів участі особи в адміністративному провадженні, застосуванню автоматичних режимів розгляду адміністративної справи.
Закон України «Про адміністративну процедуру» однозначно позитивно вплине на сферу цифрових публічних (адміністративних) послуг. Зокрема, його положення забезпечують реалізацію прав, свобод та інтересів приватними особами щодо розгляду і вирішення їх адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Особи, які звертаються за цифровими публічними (адміністративними) послугами є не просто адресатами рішень органів влади, а повноцінними учасниками адміністративних проваджень, у межах визначених адміністративною процедурою. Як учасники адміністративного провадження набуватимуть права: брати участь в адміністративному провадженні особисто або через своїх представників; ознайомлюватися з матеріалами справи; бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, отримувати та надавати документи, інші докази, що стосуються обставин справи; бути поінформованими про слухання у справі (в разі його проведення); подавати клопотання.
Ці гарантії мають бути забезпечені адміністративними органами, незалежно від способів надання адміністративних послуг: і через цифрові канали доступу до послуг, і фізичні.
Принципи адміністративної процедури мають невідкладно впроваджуватися у сфері цифрових публічних, зокрема адміністративних послуг, щоб забезпечити принцип рівності та унеможливити дискримінацію учасників адміністративних проваджень, зумовлену різними стандартами процедури надання послуг, в залежності від каналів доступу.
Застосування положень Закону України «Про адміністративну процедуру» дозволяє не просто копіювати логіку паперового світу в цифрові сервіси, а розробляти інноваційні підходи. Зокрема, низка процедурних вимог може бути забезпечена через налагодження електронних взаємодій між публічними реєстрами, використання інформації, що міститься в національних електронних інформаційних ресурсах, доступ до матеріалів справи через «особисті кабінети», системи автоматичних сповіщень, тощо. Важливо в цьому контексті дбати про базові стандарти адміністративної процедури, які є відображенням Європейських цінностей.
Примітка. Українське законодавство використовує здебільшого поняття «електронні публічні послуги», а також «електронне урядування» (e-government). Натомість, крайніми роками, законодавство ЄС здебільшого застосовує поняття «цифровий уряд» (digital government), «цифрові публічні послуги». Різниця, зокрема, полягає у відмінності підходів до формування публічних послуг та їх проєктування, реалізації у цифровій формі тощо. Цифровий уряд та цифрові публічні послуги є новим еволюційним етапом розвитку електронного уряду та електронних публічних послуг, внаслідок впливу цифрових технологій. Тож, доцільно при формуванні політики у сфері цифровізації публічних послуг враховувати ці тенденції, продовжити гармонізацію національного законодавства із законодавством ЄС у сфері цифрової трансформації, враховуючи термінологію.
З огляду на це, в тексті в замість «електронні» використовуємо поняття «цифрові» по відношенню до публічних послуг в тому числі адміністративних, які надаються з використанням цифрових каналів доступу до них, зокрема застосунків, веб-порталів. Інші категорії та поняття вживаються у розумінні, визначеному законодавством.
Експертка Мережі UPLAN, доцентка кафедри адміністративного та фінансового права
юридичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка Наталія Хлібороб
Література:
