Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах

Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах
Поширити:
Коментарі:

Як забезпечити громадську участь у період обмежень, пов’язаних з пандемією COVID-19

Кві / 20
28

Не лише всі громади, а й питання, які для них важливі, мають свої особливості. Відповідно, ефективні методи взаємодії між владою та громадою в одній можуть бути взагалі недієвими для решти.

Органи публічної влади різних рівнів постійно шукають оптимальну модель організації участі громадськості: «Коли та як цей процес має відбуватися? Під чиїм контролем та в які строки? Як виміряти отримані результати?»

В умовах сьогоднішньої кризи, спричиненої Covid-19, актуальність цих питань зросла ще більше.[1] Раніше найуспішнішими вважалися інструменти громадської участі, за яких обговорення проводиться за особистої присутності обох сторін — мешканців та чиновників, і всі емоційні та активні громадяни можуть особисто висловити підтримку чи непогодження з предметом обговорення.

Чи реально перенести залучення громадськості у віртуальний світ та які особливості потрібно врахувати — ділиться думками міжнародний експерт Ради Європи Quintin Oliver на прикладі публічних консультацій.

Публічні консультації

Успішно проведені публічні консультації сприяють зміцненню довіри та поваги мешканців до органу влади чи місцевого самоврядування, дозволяють досягти балансу компромісів між сторонами.

З іншого боку, неякісно організовані та проведені консультації можуть призвести до проблем, пов’язаних із затримкою чи іншими труднощами для прийняття рішення та його подальшої імплементації, знижують рівень довіри громадськості до органів публічної влади аж до підриву демократичних принципів його діяльності.

Як забезпечити участь громадськості у цей складний час?

Інститут консультацій на основі кращих практик проведення публічних консультацій доповнив та вдосконалив загальні рекомендації.

Сфера застосування

Перше завдання — визначити, чи публічні консультації дійсно потрібні. Чому? Яка їх мета та бажаний результат?

Наступне організаційне завдання — чітко визначити осіб чи орган, відповідальні за:

  • проведення публічних консультацій;
  • підпис документів;
  • збір інформації з різних джерел та каналів;
  • ухвалення рішення за результатами консультацій;
  • імплементацію ухваленого рішення (та спосіб, у який це буде зроблено).

Перед-консультаційний етап

Це короткий етап до початку публічних консультацій, який передбачає аналіз ключових питань.

Його результати дозволять пересвідчитися:

  • Чи правильно визначений та сформульований предмет консультацій (чи не занадто вузько або навпаки — занадто широко)?
  • Чи вірно визначені ключові зацікавлені сторони?
  • Чи за час підготовки не з’явилися нові рішення або проблеми, про які раніше не було відомо?

Картування стейкхолдерів

Це ключовий етап, від якого залежать отримані результати публічних консультацій. Для повноцінного досягнення мети публічних консультацій важливо залучати всі зацікавлені сторони, та залежно від них обирати оптимальні методи залучення.

На початку проводиться ідентифікація та профілювання стейкхолдерів (зацікавлених сторін та осіб). У процесі ідентифікації зацікавлених сторін важливо подбати про повноту залучення — обов’язково не забувати та не відкидати групи осіб, до яких рідко прислуховуються.

Профілювання зацікавлених сторін передбачає їх характеристику: хто вони, що роблять, який в них рівень впливу?

Безпосередньо картування стейкхолдерів — це складання «карти зацікавлених сторін» для забезпечення відповідного розподілу ресурсів (людських, фінансових та технічних).

Картування передбачає групування стейкхолдерів за різними критеріями:

  • рівень впливу;
  • статус;
  • інтереси тощо.

Складання плану публічних консультацій

При складанні плану проведення публічних консультацій рекомендовано враховувати низку важливих аспектів, чітке визначення яких полегшить роботу.

Часто план складають з урахуванням таких підрозділів:

  1. Відповідальні за їх організацію та проведення органи (особи).
  2. Мета (цілі) проведення консультацій.
  3. Часові рамки (дата початку, термін проведення).
  4. План комунікації (яким чином інформація про консультації буде донесена до визначених стейкхолдерів: основні засоби масової інформації, соціальні медіа, реклама, буклети, рекламні щити, телебачення та радіо, веб-сайти тощо).
  5. Методи діалогу (з урахуванням груп стейкхолдерів та пріоритетних для них онлайн та офлайн-способів).
  6. Збір даних (хто та яким чином їх збиратиме).
  7. Моніторинг процесу консультацій (короткий аналіз того, як вони проводяться, чи вдається залучити визначених стейкхолдерів, чи все відбувається за планом і не потребує коректив, чи не виникли в процесі ніякі проблеми; результати такого моніторингу дозволяють під час проведення публічних консультацій внести певні зміни, щоб наприкінці отримати бажаний результат).
  8. Написання звітів (чіткий перелік, кому та в який спосіб потрібно звітувати, з яким рівнем деталізації).
  9. Відповідальні за ухвалення рішень органи та особи.
  10. Зворотній зв’язок з учасниками консультацій (подяка за участь, повідомлення про результати та які наступні кроки будуть здійснюватися для реалізації).
  11. Публічне оголошення про проведені консультації.
  12. Оцінка проведених публічних консультацій (чи вдалося досягнути визначених цілей, чи вдалося залучити всіх стейкхолдерів тощо).

Підсумки

У цей непростий час ви можете використати багато різних онлайн-способів залучення. Але чи дозволять вони залучити всіх стейкхолдерів та «почути кожного»?

Онлайн-опитування не дозволить досягнути репрезентативних результатів (з точки зору повноти залучення зацікавлених сторін).

Необхідно використовувати різні методи консультацій: за допомогою електронної пошти, телефоном, sms-повідомленнями тощо.

Саме тому картування стейкхолдерів дуже важливе. Цей метод дозволяє ідентифікувати та залучити ключові групи, а в результаті обрати найбільш прийнятні методи для ведення діалогу з кожною з них.

Христина Тибінка
(За матеріалами Quintin Oliver
«COVID-19: Recommendations for Maintaining
and Improving Citizens’ Engagement
during Covid-19 Restrictions»)

[1] В умовах звичайного часу поради Ради Європи для ефективного залучення громадськості сформульовані у Рекомендації CM/Rec (2018) 11 Комітету міністрів державам-членам щодо необхідності посилення захисту та сприяння простору для громадянського суспільства в Європі (Прийнята Комітетом міністрів 28 листопада 2018 року на 1330-му засіданні заступників міністрів).

Версія для друку

коментарі