Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах

Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах
Поширити:
Коментарі:

Організація місцевого самоврядування республіки Польща

Січ / 19
26
image

Чинний адміністративно-територіальний поділ Польщі діє з 1999 року і виник внаслідок проведення адміністративної реформи, якою було впроваджено трирівневу структуру територіального поділу «воєводство-повіт-ґміна». Делеговані даним одиницям повноваження не перетинаються та доповнюють одне одного.

Всі три рівні не залежні між собою фінансово і діють на принципах субсидіарності та гарантованих доходів. Кожен з них має своє коло завдань. Так, ґміни відповідають за комунальне господарство та розвиток економіки, громадські послуги на місцевому рівні, землекористування, дошкільні заклади, основну школу, гімназії, осередки охорони здоров’я, заклади культури, бібліотеки, ґмінні дороги. Повіти відповідають за: адміністративні послуги, громадські послуги на місцевому понадґмінному рівні, публічну безпеку, спеціальні школи, повітові лікарні, повітові заклади, заклади культури та музеї, повітові дороги. Воєводства – за регіональний розвиток, громадські послуги на регіональному рівні, розвиток ринку праці, вищі школи, воєводські лікарні, театри, регіональні музеї, воєводські дороги.

Воєводство (пол. województwo) адміністративно-територіальна одиниця, що є найвищою ланкою місцевого самоврядування у Польщі. Воєводське самоврядування визначає політику регіону, а відповідно займається питаннями, які не можуть бути вирішені на рівні повіту та ґміни. Організація діяльності воєводств регулюється законом «Про воєводське самоврядування». Найважливішими завданнями воєводського самоврядування є проведення власної воєводської політики, ухвалення стратегій розвитку регіону, участь у реалізації завдань, що стоять перед державою в цілому, а також укладання контрактів регіонів з урядом. Це забезпечує бюджети воєводства грошовими надходженнями.

Повіти (пол. powiat) є середньою ланкою самоврядування в Польщі, яка утворюється з кількох ґмін.  В Польщі 314 сільських повітів і 66 міських (міста на правах повіту). Містом на правах повіту є місто, якщо в ньому мешкає понад 100 000 жителів, а також місто, що з 31 грудня 1998 року перестало бути центром воєводства.

Ґміна (пол. gmina) базова ланка польського самоврядування, це – найменша адміністративна одиниця у Польщі. В середньому кожна ґміна налічує 5 тис. осіб. Функціонування ґмін врегульоване законом «Про ґмінне самоврядування». Фактично – це самоврядна громада мешканців певної території. Ґміна може бути сільською (не має у своєму складі жодного міста), місько-сільською (до складу ґміни входить місто та кілька сіл) або міською (ґміна, що міститься в адміністративних кордонах міста або т. зв. ґміна зі статусом міста).

До компетенції ґміни належать усі публічні справи місцевого значення, до яких належать такі сфери, як міське господарство, освіта, культура, комунальні послуги, охорона здоров’я, охорона громадського порядку та ін.

Допоміжні територіальні одиниці

На сьогодні у Польщі закон «Про ґмінне самоврядування» передбачає можливий поділ  на менші допоміжні територіальні одиниці, що можуть складатися з одного міста, частини міста чи кількох міст. Крім того, деякі міста повністю можуть бути допоміжними одиницями, розташованими на території ґміни (наприклад, Морин, Лобез). Іноді і допоміжні одиниці поділяються на ще менші одиниці нижчого рівня. Наприклад, у Варшаві райони, які є допоміжними одиницями, поділяються на «допоміжні одиниці допоміжних одиниць», мікрорайони чи навіть села.

Закон не визначає жодних правил визначення меж допоміжних одиниць. Відповідно, вони можуть мати межі, які не відповідають межам ділянок і статистичних районів. Так, наприклад, §50 Статуту м. Кракова визначає, що «Місто Краків поділяється на райони, як допоміжні підрозділи. Райони включають території, що виділяються завдяки їх територіальному  розташуванню в місті, місцевим традиціям та соціально-економічним зв’язкам, що забезпечують здатність виконання публічних завдань, доручених районам через раду м. Кракова».

Поділ ґміни на допоміжні одиниці не є обов’язковим – все залежить від влади ґміни  та її мешканців. Єдиним винятком є Варшава, де, згідно з так званим Варшавським законом, утворення рад допоміжних адміністративних одиниць під назвою «райони» (пол. dzielnica), є обов’язковим.

Основні засади щодо утворення, злиття чи скасування допоміжних одиниць визначаються статутом ґміни. Допоміжні одиниці утворюються ухваленням рішення радою ґміни після проведення консультацій з мешканцями або за їх ініціативи. Так, статут м. Познань визначає, що ініціатива  мешканців повинна отримувати підтримку щонайменше 10% мешканців території майбутнього мікрорайону, які мають активне виборче право до органів мікрорайону. 

Організацію та порядок діяльності допоміжних одиниць визначає рада ґміни окремим статутом з проведенням консультацій з мешканцями. Статут також може передбачати призначення одиниць  нижчого рівня в  рамках допоміжних одиниць. У такому окремому статуті визначають:

  • назву та територію допоміжної одиниці;
  • засади та порядок проведення виборів до її органів;
  • завдання та організацію діяльності органів;
  • перелік делегованих радою ґміни повноважень та способи їх реалізації;
  • форми нагляду та контролю радою ґміни за діяльністю органів допоміжної одиниці.

Відповідно до прецедентної практики судів, статут кожної допоміжної одиниці в даній ґміні повинен бути індивідуалізований (не повинне складатися враження, що статути допоміжних одиниць написані в єдиному шаблоні для конкретної ґміни).

Стаття 5 Закону «Про ґмінне самоврядування» визначає такі види допоміжних одиниць:

  • солтиства (пол. Sołectwo) (переважно у сільській місцевості);
  • райони (пол. dzielnica) та мікрорайони (пол. osiedla) – у  містах.

*є приклад утворених допоміжних одиниць, які так і називаються – допоміжні одиниці, у місті Катовіце.

Солтиство (пол. Sołectwo) – допоміжна адміністративна одиниця ґміни, характерна зазвичай для сільських територій. Солтиства переважно утворюються і діють на території одного населеного пункту, проте як дрібні села можуть бути об’єднані у одне, так і великі адміністративні одиниці можуть бути поділені на кілька солтиств.

Міста зазвичай поділяються на райони чи мікрорайони, мова по яких піде далі, проте можливість утворення солтиства в межах міста юридично не заборонена і є випадки, де у містах існує саме дана форма – Севеж, Конєцполь, Чеховіце-Дзедзице, Владиславув, Міколув, Наленчув, Мястечко Шльонське та ряд інших. Зелена Гура – це місто, де  було створено одну допоміжну одиницю під назвою Нове място, яка у свою чергу розділена на допоміжні одиниці нижчого рівня – солтиства. У решті частин міста райони не мають статусу допоміжних одиниць.

Ухвалодавчим органом у солтистві є сільські збори. Органами виконавчої влади є солтис (пол. sołtys), що обирається мешканцями одиниць,  та його дорадчий орган – рада солтиства (пол. rada sołecka), яка обирається мешканцями на сільських зборах. Солтис користується правовим захистом, наданим державним посадовим особам. До компетенції членів ради солтиства входить:

  • допомога солтису у веденні справ та вирішення проблем солтиства;
  • ініціювання і впровадження малих інвестиційних проектів, в т.ч. за участі жителів солтиства.

Міський район (пол. dzielnica miasta) чи мікрорайон (пол. osiedla)  – це допоміжні адміністративні одиниці, юридично виділені частини міської ґміни з конкретно визначеними кордонами та назвою.

Поняття «dzielnica» та «osiedla» згідно польського територіального устрою  позначають українські відповідники району міста та мікрорайону (житлового масиву).

Поняття «мікрорайону» в Польщі з’явилося у 19 столітті в контексті містобудування. Ебенізер Говард створив концепцію міста, яка передбачала створення житлових районів, відокремлених від переповненого центру,  у яких комфортно жити. Мікрорайони повинні були забезпечити  високий рівень якості життя та одночасно відчуття близькості з тими, хто мешкає поруч, збереження соціальних контактів.

На законодавчому рівні дані допоміжні одиниці отримали закріплення у 1990 році законом «Про ґмінне самоврядування» – і розглядаються як  форма активності окремих груп населення та вираження їх інтересів через власні ради. Поділ на мікрорайони та утворення рад мікрорайону було реалізовано у багатьох польських містах. Перевагами такого поділу є:

  • децентралізація;
  • розширення можливостей місцевих громад – індивідуальна і колективна здатність впливати на рішення та плани щодо своєї громади;
  • наближення «влади» до людей;
  • підвищення ефективності рішень та дій органів місцевого самоврядування вищого рівня – оскільки на місцях значно краща обізнаність про потреби та поточну ситуацію в громаді;
  • локалізація – на рівні місцевих громад існують певні цінності, втрата яких неприпустима – соціальні зв’язки, сусідство, взаємодія.

Правовий статус районів (пол. dzielnica) та мікрорайонів (пол. osiedla) ідентичний. В теорії польського права відмінність полягає швидше у розмірах даних одиниць – так, dzielnica (район) вживається для значно більших одиниць, osiedla (мікрорайон) ж позначає менші одиниці – житлові масиви, мікрорайони тощо. Так, польські нормативні акти передбачають, що статут може містити норму, згідно якої ухвалодавчим органом у мікрорайоні є загальні збори мешканців, а відповідно, законодавчо визначили, що мікрорайон (osiedle) є одиницею меншою, ніж район (dzielnica). У такому разі загальні збори, а не рада,  обирають правління мікрорайону (наприклад, Статут м. Вроцлав – п.2 §57).

Поділяються на райони (пол. dzielnica) такі міста, як Ченстухов,    Гданськ, Гдиня, Краків, Люблін, Ополе, Варшава, Владиславув. Міста Республіки Польща, що мають т.зв. мікрорайонний поділ (пол. osiedla)- Білосток, Бельсько-Бяла, Бидгощ, Глівіце, Гнезно, Кендзежин-Козле, Лодзь, Познань, Радом, Жешув, Щецін, Вроцлав, Перемишль, Новий Двур Мазовецький.

Для детальнішого аналізу поділу міст на допоміжні одиниці та їхньої діяльності досліджено 12 міст Польщі, які входять до Об’єднання  Польських метрополій.

Довідка. Об’єднання  польських метрополій (ОПМ)  – фундація, що є загальнонаціональною організацією одиниць місцевого самоврядування, заснована у 1990 році. Члени ради ОПМ –  президенти 12 центральних міст польських метрополій: Білосток, Бидгощ, Гданськ, Катовіце, Краків, Люблін, Лодзь, Познань, Жешув, Щецин, Варшава і Вроцлав.

Мета ОПМ:

  • підтримка розвитку територіального та економічного самоврядування;
  • створення фундаменту для формування громадянського суспільства;
  • просування ініціатив та заходів, пов’язаних зі створенням та функціонуванням регіональних та місцевих структур;
  • спільне вирішення конкретних проблем великих міст;
  • співпраця з органами державної влади та національними, іноземними та міжнародними організаціями з метою підвищення ролі мегаполісу в державі та європейській інтеграції.

Усі ці міста поділяються на допоміжні територіальні одиниці – dzelnica або osiedle, хоча фактично ж дані назви позначають житлові райони чи мікрорайони, житлові масиви міст.

Місто

Кількість населення, осіб (станом на 2018 рік)[3]

Площа, км2 (станом на 2018 рік)[4]

Кількість допоміжних одиниць

Назва одиниці

Гданськ

464 829

262

35

Dzielnica

Катовіце

295 449

164,6

22

Dzielnica

Краків

769 498

326,9

18

Dzielnica

Люблін

339 811

147,5

27

Dzielnica

Варшава

1 769 529

517,2

18

Dzielnica

Білосток

297 403

102,1

28

Osiedla

Бидгощ

351 245

176

29

Osiedla

Лодзь

687 702

293,3

36

Osiedla

Познань

537 643

261,9

42

Osiedla

Щецін

403 274

300,6

37

Osiedla

Жешув

190 849

120,4

31

Osiedla

Вроцлав

639 258

292,8

48

Osiedla

 

Надалі для розуміння будемо вживати термін «мікрорайон», за необхідності розмежування надавши пояснення.

Виділені в містах мікрорайони сформувалися на певній території, яка окреслена внаслідок просторового компонування міста, з власними місцевими традиціями, соціальними та економічними зв’язками, а також вони здатні виконувати завдання, покладені на них міською радою.

Рішення про утворення мікрорайону приймає рада ґміни за власною ініціативою з проведенням консультацій з мешканцями або за ініціативою мешканців.

Ініціатива мешканців повинна бути підтверджена певною кількістю підписів жителів майбутнього мікрорайону (у м. Лодзь – не менше 200 мешканців, у м. Познань – не менше 10% мешканців майбутнього мікрорайону, що мають активне виборче право).

Після перевірки заявки мешканців  вимогам – проводяться консультації з громадськістю, що включають публічне оголошення рішення про намір створення мікрорайону, організацію зустрічі мешканців з представниками міської ради та Президента міста, а також надання строку,  протягом якого усі бажаючі можуть подавати свої зауваження та пропозиції (у м.Лодзь – 39 днів, у м. Познань – 14 днів). Консультації проводяться з питань необхідності створення мікрорайону, обсягу завдань і повноважень, а також меж мікрорайону.

У деяких містах по утворенню кожного мікрорайону приймаються окремі рішення, в деяких – поділ закріплюється одним (наприклад, у м. Краків Ухвалою міської ради №XXI/143/91 від 27 березня 1991 року визначено поділ міста на 18 мікрорайонів із затвердженням  їх меж, у м. Жешуві поділ міста із затвердженими кордонами затвердили Ухвалою від 29 січня 2013 року «У справі кордонів міста Жешува»).

Правила утворення, об’єднання, поділу чи ліквідації мікрорайонів визначаються Статутом міста (ґміни). Також статути міст (ґмін) визначають обсяг завдань мікрорайонів, порядок передання майна та фінансування мікрорайону (якщо таке надається), правила вирішення спірних питань між різними мікрорайонами.  Для кожного мікрорайону міською радою (радою ґміни) затверджується статут мікрорайону, який визначає його територію, правила  і порядок обрання його органів, організацію і завдання мікрорайону, обсяг делегованих повноважень, переданих містом (ґміною), обсяг та форми контролю за діяльністю органів мікрорайону. У Жешуві міська рада затвердила типовий статут для мікрорайонів, який і приймається для усіх мікрорайонів.

Повноваження мікрорайонів включають діяльність, пов’язану з мікрорайоном у сферах:

  • створення місцевих зв’язків;
  • експлуатація та розвиток технічної інфраструктури;
  • місцеві дороги, тротуари та автостоянки;
  • освіта, культура, спорт, відпочинок;
  • просторовий розвиток;
  • порядок і безпека;
  • стан навколишнього середовища, площі, зелені насадження, парки;
  • догляд за майном міста;
  • послуги, що надаються організаційними одиницями міста.

Представницьким та ухвалодавчим органом мікрорайону є рада мікрорайону. Кількість членів ради залежить від кількості мешканців – якщо населення до 20 000 мешканців – 15 членів, якщо ж більше 20 000 – 21 делегат. Термін повноважень ради становить 5 років.

Вибори до рад мікрорайону відбуваються на принципах рівності, вільності шляхом таємного голосування. Подавати кандидатуру на членство до ради мікрорайону може будь – яка особа, наділена виборчим правом та зареєстрована на постійне проживання на території мікрорайону. Разом із заявою кандидата подається список мешканців, що проживають на території мікрорайону, та делегують його (у Польщі вимагається переважно 15 або 20 підписантів).

До ради мікрорайону обраними вважаються кандидати, які отримали найбільшу кількість голосів. Правила голосування теж відрізняються і різних містах. Наприклад, у м. Щецін для рад, що складаються з 15 членів – виборець може проголосувати максимум за 8 осіб, а для рад, що складаються з 21 члена – за 11. В той час як у Гданську кожен виборець може проголосувати лише за одного кандидата.

Вибори до рад мікрорайону не проводяться в день, коли відбуваються вибори до інших державних та місцевих органів (Сейм, Сенат, Президент, місцева влада тощо). Виняток з цього правила – м. Варшава. У Варшаві створення районних рад є обов’язковим (це випливає з так званого Варшавського закону), а вибори до них проводяться на підставі Виборчого кодексу.

Для того, щоб вибори були визнані такими, що відбулися, та було обрано раду мікрорайону – у різних містах різні підходи. Є міста, у яких необхідний виборчий поріг для того, щоб вибори відбулися і рада була обрана, виражений у відсотках. Наприклад, у Гданську необхідно щоб у виборах  взяли участь не менше5% мешканців мікрорайону з правом голосу. У ряді інших міст – поріг визначений в числовому еквіваленті – наприклад, у Жешуві необхідно, щоб у виборах  взяли участь не менше 100 мешканців мікрорайону. Є і третій варіант – міста, де не встановлено жодних виборчих порогів (це здебільшого невеличкі міста – Рибнік, Ченстохова, Забже).

У Лодзі у зв’язку з поданням кандидатів у кількості, що дорівнює кількості місць, передбачених для даної ради мікрорайону, голосування не проводиться. Так, у Лодзі голосування на виборах у 2019 році не проводилося по 12 мікрорайонах.

Мешканці міст не дуже активні у діяльності мікрорайонів, а відповідно і не надто активно беруть участь у виборах до їхніх рад. На виборах, що відбулися 24 березня у Познані, за 678 місць боролися 1242 кандидати, а явка виборців становила 9,86%. Наведемо приклад – статистику по виборах до ради мікрорайону Старе місто м. Познаня[5]:

 

2011

2015

2019

Кількість членів ради

21

21

21

Кількість поданих кандидатів

33

53

41

Явка виборців

4,0%

6,08%

4,74%

Кількість осіб, що проголосували

933

1271

870

 

Для активізації мешканців вдаються до різних методів. У Гданську на виборах до рад мікрорайонів явка є дуже важливим питанням – чим більше людей візьме участь у виборах (таким чином показуючи, що їх хвилює розвиток свого мікрорайону) – тим більше коштів піде на річний бюджет даного мікрорайону. Відповідно до місцевого законодавства, якщо менше 14% мешканців з правом голосу візьме участь у виборах – рада матиме для використання в мікрорайоні суму, в перерахунку 12 злотих на одного мешканця. Якщо явка становитиме 14-16% – сума збільшиться до 15 злотих на мешканця, а якщо явка складе більше 16% – рада мікрорайону матиме 18 злотих на кожного мешканця. Тобто, якщо розглянути мікрорайон, де проживає 20 000 осіб, то бюджет мікрорайону може складати 240 тис. злотих, 300 тис. злотих або максимум – 360 тисяч злотих. Відповідно, різниця між максимальним та мінімальним бюджетами досягає 120 тисяч злотих на рік!

Завданнями ради є, зокрема, вирішення важливих проблем мікрорайону, постійний контакт з його мешканцями (наприклад, через постійні чергування членів ради), прийом пропозицій  та скарг мешканців, що стосуються мікрорайону, співпраця з комітетами ради ґміни та надання висновків щодо питань мікрорайонів, подальше інформування мешканців про них, спільна організація та підтримка ініціатив, спрямованих на поліпшення життя мешканців мікрорайону (наприклад, у сфері громадського транспорту, просторового планування, охорони навколишнього середовища), співпраця з поліцією, муніципальною охороною, пожежною службою у сфері підтримки порядку, громадський порядок, безпека мешканців та протидія соціальній патології в мікрорайоні. Серед інших, до завдань також входить фінансовий менеджмент мікрорайону. Для деяких рад статути окремих міст надали раді право ухвалодавчої ініціативи до міської ради з питань, що стосуються мікрорайону (наприклад, Варшава та Краків). Інші повноваження ради, порядок обрання її членів та інші аспекти діяльності визначаються в актах про самоврядування ґмін, статуті міста та статуті певного району (мікрорайону).

Так, наприклад, згідно Статуту м. Кракова міська рада може делегувати  мікрорайонам власні завдання – висловлення думки щодо детальних планів просторового  розвитку  мікрорайону, дошкільних закладів, бібліотек, будинків культури та клубів, осередків фізичної культури.

А статут мікрорайону Заспа Розтає м. Гданська визначає такі завдання ради:

  • представлення у співпраці з міською радою та президентом міста Гданська інтересів мешканців мікрорайону;
  • забезпечення участі мешканців у вирішенні питань функціонування та розвитку мікрорайону;
  • забезпечення участі місцевих громад у врегулюванні питань, пов’язаних із загальноміськими справами, які впливають на умови життя у місці проживання;
  • організація діяльності та інтеграції мешканців для проведення спільних заходів, спрямованих на задоволення потреб мешканців мікрорайону;
  • формування та поширення громадянської відповідальності за спільні блага;
  • проведення, координація та підтримка ініціатив мешканців мікрорайону, спрямованих на вдосконалення їх життєвих умов.

У м. Вроцлав до завдань ради мікрорайону належить подання міській раді щороку оцінки діяльності в районі адміністрації місцевого самоврядування щодо обслуговування мешканців, підтримка соціальних ініціатив мікрорайону. Також міська рада може уповноважити виконавчі органи районів на вирішення індивідуальних справ зі сфери публічної адміністрації, за винятком прийняття адміністративних рішень. Рада  мікрорайону може звернутися до міської ради про прийняття  на себе певних завдань міста, як завдань мікрорайону.

Ради мікрорайону працюють у формі засідань. Переважно засідання відбуваються один раз на місяць.

Виконавчим органом є правління, що обирається згідно прийнятих нормативних актів, на чолі з головою правління, який переважно є головою ради. Чисельний склад правління складає від 5 до 7 членів і окрім голови включає заступника голови, секретаря, скарбника і членів правління ради.

Голова правління може брати участь в роботі міської ради (ради ґміни) на засадах, визначених у статуті, без права участі в голосуванні. У м. Варшава кожен  мікрорайон має свого мера.

Члени ради та правління не отримують заробітну плату, окремими рішеннями міських рад їм надаються відшкодування витрат на відрядження.

Для здійснення діяльності радам мікрорайону може надаватися певне комунальне майно.

Нагляд та контроль за діяльністю рад мікрорайонів здійснюють міська рада та президент міста. Важливим моментом у діяльності районних (мікрорайонних) рад є те, що їхні  рішення після прийняття направляються на розгляд президенту міста. Президент  міста, в свою чергу, на підставі юридичного висновку приймає відповідне рішення та надалі подає проект рішення до міського комітету для його включення у порядок денний сесії міської ради. З цього випливає відсутність власних самоврядних повноважень на рівні допоміжних одиниць – вони лише надають напрацьовані пропозиції до президента міста та міської ради. Водночас президент або міська рада можуть скасувати рішення ради мікрорайону, яке є незаконним, або призупинити його, передавши на повторний розгляд із зазначенням порушень, та встановити час для доопрацювання.

У польському законодавстві відсутні уніфіковані норми для формування бюджету мікрорайонів (районів) у містах, а тому у різних населених пунктах він формується по різному. Наприклад, статут м. Познань визначає, що «міський бюджет забезпечує фінансові ресурси для виконання завдань мікрорайонами, а детальні правила розрахунку коштів та  дозволи для проведення фінансового менеджменту у мікрорайонах визначає рада окремою ухвалою». Розмір коштів, доступних для окремих розрахунків, визначається на підставі ухвали міської ради № IX / 126 / VIII / 2019 від 2 квітня 2019 року «Про детальні правила розрахунку бюджетних ресурсів для виконання завдань мікрорайонами та детальні повноваження щодо ведення фінансового управління через мікрорайони». На основі принципів, викладених у ній,  в межах міського бюджету, мікрорайон управляє вільними ресурсами, цільовими фондами, призначеними для виконання завдань, покладених на мікрорайони, коштами, призначеними для будівництва місцевих доріг, коштами, отриманими шляхом конкурсу на інвестиційні завдання («гранти»). Органи мікрорайону  вирішують, як витратити кошти на свої плани. Завдання, прийняті в плані, виконуються відповідними відділами або організаційними підрозділами міста. Окремо в Познані виділяються кошти на співфінансування завдань та інвестиційних проектів, відібраних шляхом проведення конкурсу проектів що подавалися мікрорайонами.

У Лодзі ради можуть подавати заявки на інвестиційні або ремонтні проекти в рамках бюджетної процедури. Так, спільно з раджами мікрорайонів проводиться реалізація проектів з будівництва тротуарів, дорожнього покриття, спортивних майданчиків.

У м. Кракові мікрорайони не мають власних бюджетів. Вони лише розробляють проекти планів доходів та видатків району та подають їх разом з інформацією щодо наявного комунального майна та поясненнями  правлінню  міста до 31 жовтня року, що передує року формування бюджету. Мікрорайони проводять фінансове управління в рамках міського бюджету щодо доходів та видатків, визначених як доходи та видатки мікрорайону. Фінансові ресурси для виконання завдань округу визначаються міською радою Кракова щорічно в бюджеті.

У Кракові для мікрорайонів (їх у Кракові 18) щороку виділяється конкретна сума, в межах якої плануються заходи та проекти:

2016 р. – 44 226 000 злотих

2017р.  – 44 226 000 злотих

2018р.  – 45 349 060 злотих

2019р. – 44 609 060 злотих

2020р. –  44 826 000 злотих

Допомогу в діяльності мікрорайонів та їх органів надають окремі структурні підрозділи міських рад. Наприклад, в м. Познані ухвалою президента міста № 26/2011  від 9 червня 2011 року «Про співробітництво між підрозділами Правління міста Познань та керівниками організаційних підрозділів міста з допоміжними підрозділами міста – мікрорайонами» визначено обов’язок організаційних підрозділів  вживати заходів і сприяти виконання мікрорайонами завдань. У Кракові адміністративні, фінансові та бухгалтерські, а також правові та технічні та організаційні умови роботи Ради та Правління забезпечуються міським президентом; адміністративно-офісне обслуговування Рад та правління мікрорайонів здійснюється Управлінням мікрорайонів міста Кракова. У м. Лодзь обслуговування допоміжних одиниць міста (мікрорайонів) здійснюється Управлінням соціальної участі у відділі соціальної участі та культури, завданнями якого є: обслуговування органів мікрорайонів міста; підготовка проектів рішень міської влади, а також аналіз та інформація щодо питань, що стосуються мікрорайонів міста; підготовка та проведення виборів до рад мікрорайонів та референдумів щодо відкликання органів цих мікрорайонів.

У Вроцлаві сформовано команду з реформування системи місцевого самоврядування мікрорайонів, завданнями якої є: розробка принципів децентралізованого прийняття рішень щодо здійснення інвестицій, які мають важливе значення для мікрорайонів; підготовка припущень нової системи допоміжних одиниць органів місцевого самоврядування та проектів нормативних актів у цьому відношенні.

Звісно, не у всіх містах діяльність рад мікрорайонів можна назвати позитивним прикладом. До основних недоліків існуючої системи рад мікрорайону можна віднести:

  • небажання депутатів міської ради «ділитися» повноваженнями, а, відповідно, і ресурсами для їх реалізації. Часто депутати міських рад побоюються, що надання ініціативи з прийняття рішень радам мікрорайонів – знизить їхній «престиж», як представників громади всього міста, а також призведе до колапсу в роботі міської ради;
  • низька активність мешканців у діяльності мікрорайону, ігнорування участі у виборах – взаємна недовіра, підозрілість, нездатність діяти спільно, призводять до втрати інтересу до спільних проблем та небажання співпрацювати;
  • пасивність окремих обраних членів рад мікрорайону, що призводить до відсутності кворуму на засіданнях та до блокування нормальної роботи;
  • поява патронажу – наявність серед депутатів міської ради представників мікрорайону сприяє отриманню коштів на реалізацію завдань та проектів мікрорайону.

 

[1] http://administracja.mswia.gov.pl/adm/baza-jst/843,Samorzad-terytorialny-w-Polsce.html

[2] http://administracja.mswia.gov.pl/adm/baza-jst/843,Samorzad-terytorialny-w-Polsce.html

[3] http://www.polskawliczbach.pl/najwieksze_miasta_w_polsce_pod_wzgledem_liczby_ludnosci

[4] http://www.polskawliczbach.pl/miasta_o_najwiekszej_powierzchni_w_polsce

[5] https://badam.poznan.pl/2019-03-wybory-do-rad-osiedli/

 Аналіз здійснено ЛМГО «Центр інформаційного консалтингу» в межах проекту Центру політико-правових реформ «Посилення ролі громадянського суспільства у забезпеченні демократичних реформ і якості державної влади» за підтримки Європейського Союзу

Версія для друку

коментарі