Європейська комісія, презентуючи наприкінці минулого року свій Звіт щодо України в рамках Пакета розширення (Ukraine 2024 Report), в розділі «Реформа публічної адміністрації» кластера 1 «Тhe Fundamentals of the Accession Process» звернула увагу на першочергові проблеми для вирішення в даній сфері в осяжній перспективі.

По-перше, такою проблемою є непроведення конкурсів на посади державної служби (непрозорі прямі призначення, що мають наслідком підрив професіоналізму, незалежності від політичного впливу й стабільності державної служби).

Нагадаємо, що конкурси припинені з 20 травня 2022 року. Підставою слугував Закон України від 12 травня 2022 року № 2259-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану». При цьому, конкурси на інші посади публічної служби проводяться в цей час (судді, прокурори та ін.).

На тисячі вакансій особи призначаються в незрозумілий для суспільства спосіб, адже раніше працював відкритий портал пошуку роботи в державних органах (career.gov.ua) як Єдиний портал вакансій державної служби, на якому розміщувалась інформація про всі відкриті вакансії, вимоги й процес перебігу конкурсу з можливістю громадянам подати документи для участі онлайн. На сьогодні ж вакансії державної служби подекуди можна побачити на різних порталах пошуку роботи, але підхід до відбору й призначення не регламентований.

При такому стані справ неможливою є реалізація конституційного права громадян на рівний доступ до державної служби, визначеного статтею 38 Конституції України.

Шлях змін, що відповідає очікуванням суспільства — це прийняття законопроєкту щодо відновлення конкурсів на територіях, які не є тимчасово окупованими та на яких не ведуться активні бойові дії, а також відновлення роботи порталу career.gov.ua.

По-друге, це високий рівень плинності кадрів (звільнення з посад).

Загальна кількість звільнених державних службовців протягом 2022 року становить 30440 громадян, у 2023 — 10945.

На основі проаналізованих даних, кількість позовів про звільнення з публічної служби[1] така: 2021 рік — 25 497 позовів, 2022 рік — 12 789 позовів, 2023 рік — 16 505 позовів. Рішення були прийняті більше ніж у 90 % таких справ, при цьому 84 % рішень судів ухвалено на користь позивача (позов задоволено).

Відповідно до судових рішень про визнання звільнень незаконними присуджено до стягнення з державних органів у 2021 році 162 млн 677 тис. грн, у 2022 році — 69 млн 112 тис. грн, у 2023 році — 73 млн 704 тис. грн. Сумарно за три роки — понад 300 млн грн із держбюджету на відшкодування шкоди, завданої незаконними звільненнями з публічної служби.

По-третє, Єврокомісія зважила на досягнутий прогрес у впровадженні класифікації посад із запровадженням «проміжної» реформи оплати праці, хоча це відбулося шляхом прийняття тимчасових норм (терміном на 1 рік) у Прикінцевих положеннях Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (обмеження стимулюючих доплат), а не завдяки внесенню змін до положень базового закону для їхнього застосування на постійній основі (законопроєкт реєстр. № 8222 від 23.11.2022 наразі не розглянуто в другому читанні).

Попри зазначене, 2025 рік також пройде з тимчасовим регулюванням питань оплати праці, адже норми про це знову включені до Прикінцевих положень Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Проблемою Єврокомісія також визначає те, що система оплати праці базується на концепції «рівнів юрисдикції» державних органів, які поділяються на три види з п’ятьма різними рівнями базової заробітної плати (при цьому три з п’яти рівнів утворені для розмежування заробітних плат у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України). Тобто в наявній ситуації взагалі не йдеться про прозорі критерії цього поділу, а тим більше про реалізацію ключового принципу «однакової оплати за однакову роботу».

Таким чином, законопроєкт реєстр. № 8222 від 23.11.2022, який передбачає впровадження системи оплати праці на єдиних підходах у державних органах, мав би враховувати до другого читання означені європейські підходи та рекомендації експертного середовища щодо неприпустимості необґрунтованих «особливостей», проте його розгляд наразі не проведено.

Обґрунтування важливості

Усі три пріоритети є критично важливими для зміцнення інституцій під час довготривалої дії правового режиму воєнного стану в Україні та динамічної європейської інтеграції, яку забезпечуватимуть працівники державних органів, адаптуючи стандарти ЄС до національної системи законодавства.

У Дорожній карті, яку формують представники влади, громадянського суспільства та ЄС, варто відобразити такі рекомендації:

1. відновлення конкурсів для відкриття можливостей громадянам претендувати на посади державної служби у 2025 році шляхом підготовки та внесення змін до статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»;
2. зменшення плинності кадрів через обмеження дискреції керівників щодо безпідставного скорочення посад, зміни структури й штатного розпису, реорганізації, а також через виключення такої підстави для звільнення, як незадовільне щорічне оцінювання, шляхом внесення змін до статті 87 Закону України «Про державну службу»;
3. прийняття у другому читанні та в цілому законопроєкту № 8222, що передбачатиме єдині підходи до оплати праці в усіх державних органах, посади працівників яких належать до посад державної служби, зосереджуючи пильну увагу на «особливостях» та «винятках», зробити які може бути чимало спроб, по суті в усіх зацікавлених є прямий інтерес до цього питання, тож зовнішнім контролером процесу ставатимуть парламентарі та громадськість.

Андрій Заболотний,
експерт Центру політико-правових реформ та Мережі UPLAN

[1] Наразі не ведеться окрема статистика щодо розгляду позовних заяв виключно державних службовців, тому наведені дані стосуються звільнень із публічної служби. До наведеної статистики не входять випадки звільнення з публічної служби у зв’язку з проведенням очищення влади (люстрації), оскільки такі звільнення мають іншу природу.