Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах

Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах
Поширити:
Коментарі:

Атестація прокурорів: закрити очі на одних чи завалити інших?

Лип / 20
30

У березні 2020 року почалася атестація прокурорів регіональних прокуратур.

Перших два етапи — тестування для виявлення рівня знань та умінь в застосуванні закону, а також тестування на загальні здібності та навички, відбулись у березні. Прокурорів, які набрали прохідний бал за результатами складання цих двох іспитів, — допускали до фінального етапу.

Третій етап — співбесіди — відбувався у липні. Співбесіду кожен прокурор проходив індивідуально перед спеціально створеними кадровими комісіями. За результатами атестації кадрова комісія могла ухвалити два вили рішень: про успішне або неуспішне проходження прокурором атестації.

Склад кадрової комісії — 6 осіб, з яких три члени, обрані з працівників Офісу генерального прокурора, та троє — особи, делеговані міжнародними та неурядовими організаціями, проєктами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями.

Стати активним учасником цього завершального етапу для прокурорів регіональних прокуратур пощастило й мені.

Що оцінювали?

Процес проведення співбесід врегульований Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим Наказом Генерального прокурора 3 жовтня 2019 року № 221.

Оцінювалися чотири основні аспекти.

  1. До початку співбесід вранці того ж дня прокурори виконували практичне завдання — для виявлення рівня володіння практичними уміннями та навичками. По суті, це змодельована ситуація, яку треба було оцінити відповідно до чинного законодавства. Завдання виконували у письмовій формі, на це було виділено 45 хвилин.
  2. Комісія отримувала матеріали для аналізу — окремі профайли на кожну особу. Ці профайли містили інформацію про просування по службі, наявність заохочень чи стягнень, подані скарги на роботу особи за весь період служби та результати їхнього розгляду, щорічні декларації, подані прокурорами тощо.
  3. Спеціальна робоча група аналізувала ці матеріали заздалегідь до передання в комісію. Якщо виникали запитання чи потрібні були уточнення — на електронну пошту прокурора надсилали повідомлення з пропозицією надати письмові пояснення щодо конкретних питань та у разі необхідності надати на підтвердження документи. Відповіді на ці «запитальники» та додані до них документи теж були обов’язковим елементом для дослідження.
  4. Четвертий елемент оцінювання — отримані (за наявності) заяви та скарги з відомостями, які можуть свідчити про невідповідність прокурора обов’язковим критеріям. Ідеться про скарги та заяви, які на адресу комісії подавали фізичні та юридичні особи (в тому числі й анонімні скарги).

На співбесідах члени комісії обговорювали з прокурором результати виконаного практичного завдання та досліджені матеріали атестації у форматі «питання — відповідь».

У результаті оцінки всієї інформації комісія визначала відповідність прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Як оцінювали?

За результатами дослідження та оцінки всієї інформації проводилося відкрите голосування її членів. Для рішення про успішне проходження прокурором атестації необхідно було 4 голоси з 6 можливих.

Якщо рішення про успішне проходження не набирало 4 голоси — комісія ухвалювала рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Неуспішне рішення обов’язково повинне було бути мотивованим, із описом у протоколі обставин, які вплинули на його ухвалення.

Проблемні моменти

Не зважаючи на спеціальний Порядок для проведення атестації, Порядок роботи кадрових комісій, розроблені на практиці робочих групу Рекомендації для членів кадрових комісій щодо проведення оцінювання, — під час атестації виникали проблемні питання.

Практичне завдання

На вебсайті Офісу Генерального прокурора у відкритому доступі заздалегідь було розміщено лише зразок типового практичного завдання для ознайомлення. Текст завдань, які безпосередньо розв’язували під час атестації, — був закритий.

Фабули завдань моделювалися з типових ситуацій, які трапляються в роботі прокурорів, а під час їх виконання кожен міг користуватися власними текстами Кримінального процесуального кодексу та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

А отже, проблем із вирішенням завдання не мало б виникнути ні в кого.

Проте вже в перші дні комісії зіткнулися зі «зливом» переліку завдань та офіційних відповідей, з якого жеребкуванням обирали конкретне завдання щодня. Навіть після заміни завдань за заявою членів комісій умови нових задач і підготованих відповідей досить швидко стали відомі особам, які проходили атестацію.

Як результат, замість того, щоб описувати власне рішення та хід думок, усі намагалися написати розв’язок, який прочитали у поширених файлах. Тож виходило, що більшість відповідей були ідентичними. А відповідно мета — визначення рівня володіння практичними навичками та вміннями — не була досягнута.

Через це виникає логічне запитання: чи можна вважати доброчесною особу, яка замість самостійної роботи всіляко намагалася скористатися шляхами, як полегшити собі завдання?

А коли так вчинила левова частка з загального числа?

Матеріали дослідження

Нерідко труднощі виникали через неповноту чи різний обсяг матеріалів, наданих для дослідження комісії.

В окремих випадках відмінності були суттєвими: для одних були підготовані дуже детальні довідки та долучені документи, а у деяких файлах було багато очевидно непотрібних матеріалів.

Чи дуже інформативною для оцінки якостей прокурора є довідка про проходження медичного огляду під час навчання у ВНЗ?

На жаль, щодо кількох осіб взагалі виникали ситуації, коли надані для дослідження документи стосувалися не того, кого атестують, а повного однофамільця.

Підхід до оцінювання

Зрозуміло, що якщо аналіз та оцінку проводять люди — суб’єктивний фактор виключати неможливо.

Вже за кілька днів роботи став очевидним підхід та алгоритм роботи кожної з комісій. Якщо в одних оцінювали та обговорювали виключно надані в особовій справі документи, в інших — додатково оцінювали рівень розуміння та знання елементарного законодавства (наприклад, конституційні функції прокуратури чи повноваження, права та обов’язки прокурора згідно із Законом України «Про прокуратуру»).

Якщо в одних — члени комісій з-поміж працівників органів прокуратури ставили питання по внутрішніх наказах, якими повинен керуватися прокурор конкретного напрямку чи відділу і просто зобов’язаний їх знати, то в деяких — прискіпувалися до стилю одягу, в якому з’явився прокурор на атестацію.

Однак були й треті — комісії, члени яких ставили запитання, які часто не стосувалися компетенції та роботи конкретного прокурора, або моделювали для аналізу провокативні ситуації.

Звісно ж, незнання відповідей на такі запитання не ставали підставою для неуспішного проходження атестації. Але й через те, що для особи, яка атестується, співбесіда виглядала, як іспит, на якому впевнено хочуть «завалити», загальне враження та подальші відгуки про процес не забарилися.

Схвалення чи незадоволення громадськості

Ні для кого не секрет, що серед працівників прокуратури є чимало «одіозних» персон — з численними необґрунтованими статками, з досвідом підтримування обвинувачення у резонансних справах, фігурантів журналістських розслідувань тощо.

Цілком логічно, що за перебігом атестації таких осіб пильно слідкували зовні. На жаль, на рішення комісій намагалися впливати не лише офіційно передбаченим шляхом — тобто наданням відомостей про ті чи інші факти, — а й проведенням протестів під будівлею, де проводили атестацію. Траплялися й спроби звертатися до членів комісій персонально на пошту, в соцмережах тощо.

Були й випадки, коли поширена в мережі інформація про непідтверджені статки чи неправосудні рішення — під час співбесіди отримала підтверджене спростування чи логічне, підкріплене фактами, пояснення. Такі рішення про успішне проходження прокурором атестації відразу отримали публічний розголос та шквал обурливих коментарів і звинувачень на адресу членів комісій, наперед презюмуючи про «підкуплених» членів з-поміж представників громадськості чи «голосування за своїх» з-поміж членів комісій — працівників прокуратури.

При цьому вже не йшлося про те, що для успішного рішення не достатньо лише трьох голосів — лише представників тої чи іншої категорії членів.

Представники комісій — особи, які мають досвід, авторитет, високі моральні якості та є достатньо реалізованими в житті. А відповідно, мета участі в кадрових комісіях — не нажитися на певних рішеннях чи навпаки, «завалити» когось, а долучитися до реалізації реформи на благо суспільства.

Проблема в тому, що на прикладі окремих осіб, публічно відомих та розрекламованих через незаконну діяльність або статки, у суспільстві сформувалося уявлення про загальний образ прокурора: з мільйонними заощадженнями, крутими автомобілями преміум класу, величезними приватними будинками, який діє, як йому заманеться, та не зважає на простих людей.

Підсумки та висновки

Процес атестації прокурорів регіональних прокуратур був нелегким для всіх сторін — як для прокурорів, роботу яких аналізували, так і для членів комісій.

Згідно з деякими почутими відгуками, в очах прокурорів члени комісії виглядали, як страшні люди, які чіплялися до кожного питання, перевіряли все майно, всі скарги, ставили багато додаткових запитань, — усе, щоб не дати пройти атестацію успішно.

З нашого боку — запитання часто мали на меті уточнити, перевірити правильність наданих відомостей, підтвердити чи спростувати певні факти. А на запитання з базового законодавства ніхто не вимагав відповідей «слово в слово» напам’ять — важливо було виявити, чи людина орієнтується в ньому та розуміє, де й навіщо працює.

Ще не скоро, мабуть, вгамуються суперечки та зникне осад від цього процесу з обох сторін. Але зрозуміло одне: для того, щоб банально виявити та звернути увагу на певні проблемні моменти в роботі чи пригадати забуті законодавчі статті — атестація відіграє важливу роль. І такий процес варто проводити з певною періодичністю.

Христина Тибінка,
експертка Центру досліджень місцевого самоврядування,
регіональна координаторка Громадської мережі публічного права
та адміністрації UPLAN у Львівській області

Версія для друку

коментарі