
Закон «Про адміністративну процедуру» (далі — ЗАП) є одним із перших в Україні законодавчих актів, де принципам приділяється надзвичайно важлива роль. Вони мають не лише декларативний характер, але й впливають на реальну практику, формуючи основу для ефективної та справедливої адміністративної діяльності.
Більше про це розповіла Ольга Соловйова, доцентка кафедри адміністративного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, експертка проєкту EU4PAR, експертка Мережі UPLAN, під час панельної дискусії «Стандарти належного адміністрування: європейські підходи та впровадження в Україні» в рамках VIII Харківського міжнародного юридичного форуму.
ЗАП не лише забезпечив розкриття сутності тих чи інших принципів та їхнього змісту, а ще й забезпечив практичну реалізацію того чи іншого принципу. Якщо аналізувати повністю ЗАП, можна віднайти, як саме через норми Закону буде забезпечуватись їхня практична реалізація, тобто безпосередньо втілення в практиці діяльності адміністративних органів.
Експертка розповіла про практичне значення декількох принципів та їхнє забезпечення.
Довіра особи ґрунтується на її праві вчиняти дії на підставі адміністративного акту (АА), без урахування того, що такий акт може бути відкликано або визнано недійсним у майбутньому.
Особа, будучи переконана, що АА залишиться чинним, використала або розпорядилася коштами чи майном, отриманими на підставі такого АА, чи змінила в інший спосіб свій уклад життя (й інтерес особи щодо збереження чинності акта переважає публічний інтерес щодо припинення його дії).
Адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний АА, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину.
Тож у ситуації, коли мотивувальна частина відсутня — такий акт скасовується.
Цей принцип передбачає, що адміністративний орган під час здійснення та після завершення провадження надає учаснику можливість ознайомлюватися з матеріалами справи (крім відомостей, які віднесені до інформації з обмеженим доступом), робити з них витяги, знімати копії, у тому числі з використанням технічних засобів. Ця можливість надається в розумні строки за письмовим запитом учасника. Самі ж матеріали, як правило, надаються для ознайомлення в приміщенні органу в присутності посадової особи.
Якщо заяву подано з порушенням вимог, посадова особа адміністративного органу приймає рішення про залишення заяви без руху.
Тож Закон «Про адміністративну процедуру» не лише систематизує ключові принципи адміністративної діяльності, а й закріплює їхню реальну практичну імплементацію. У цьому контексті важливо розуміти, що принципи не залишаються просто теоретичними концепціями, а набувають практичного значення, яке можна побачити в роботі адміністративних органів.
З повним текстом публікації можна ознайомитися на порталі «Реформа державного управління».