10–11 липня в Римі відбулася URC2025 — четверта Міжнародна конференція з питань відновлення України. До участі долучилася й Ірина Куропась, менеджерка Агенції місцевого економічного розвитку Яворівщини, регіональна координаторка Мережі UPLAN у Галичині. Вона поділилася думками й враженнями за підсумками заходу.

«Для мене цей захід став моментом чіткого розуміння, що відновлення України не відбудеться без партнерства на рівні громад, інвестицій у людей і чесного діалогу про виклики, які поєднують фронт, тил і майбутнє. І говорити про відновлення критично важливо вже сьогодні на усіх можливих майданчиках і мовах», — зазначила вона.

Програма URC 2025 була сфокусована на чотирьох ключових напрямках:

• бізнес-вимір — мобілізація приватного сектору для відбудови та економічного зростання;
• людський вимір — соціальна відбудова й людський капітал для майбутнього України;
• локальний та регіональних вимір — відбудова громад і регіонів;
• вимір ЄС — вступ до ЄС та пов’язані з ним реформи.

На думку пані Ірини, ці пріоритети не випадкові — це те, чим реально живе сьогоднішня Україна. Особливо сильним був фокус на людському капіталі. Бо це правда: можна говорити про мільярдні інвестиції, технології чи інфраструктурні проєкти, але без людей, які мають знання, сили й мотивацію, — нічого цього не буде. Без вчителів, лікарів, будівельників, волонтерів, підприємців відновлення неможливе. А соціальна стійкість, гідність і віра у власні сили — це основа кожної реформи. Водночас важливо думати про те, як повертати й мотивувати людей — як тих, хто через війну був змушений залишити свої домівки, так і тих, хто сьогодні на передовій. Адже саме від повернення та активної участі кожного залежить успіх відновлення країни.

Ще один ключовий момент — громади. Цього року особливо чітко декларували: українські громади вже не розглядаються як «отримувачі допомоги». Вони суб’єкти партнерства. Вони не просто готові брати на себе відповідальність, вони її вже несуть. І саме таких гравців сьогодні шукає світ: тих, хто знає свою територію, своїх людей і свої ресурси. «На URC ми вкотре переконалися: жоден проєкт не реалізується абстрактно, адже все відбувається в конкретній громаді. І якщо там є довіра, співпраця й компетенція, то є й результат», — зауважила вона.

Варто підкреслити, що поєднання тем оборони та відновлення більше не є табу. Всі добре розуміють: поки триває війна, відновлення має враховувати безпековий компонент. Тому обговорення страхування інвестицій, захисту інфраструктури, необхідності розгортання оборонних підприємств, які б дозволили забезпечувати оборону зараз та після завершення війни, шукати гарантій безпеки — це не слабкість, а стратегічне мислення. Тут ще багато роботи, але про це вже говорять і це прогрес.

«URC 2025 також чітко продемонструвала, що Україна є лідером у регіоні Східного партнерства. Ми не просто отримуємо допомогу й боремося з ворогом, який для усіх країн регіону один, ми — носії досвіду. І зараз, коли країни регіону перебувають під впливом російських наративів, Україна має шанс, і обов’язок, стати точкою опори. Нам потрібно не лише будувати власну стійкість, а й ділитися тим, що ми вже навчилися: як не втратити демократію у війні, як зберегти громади, реалізовувати необхідні реформи, як залучити людей до якісних змін. І це все в умовах повномасштабного вторгнення. Ця роль вимагає великої відповідальності, але вона підтверджується на кожному кроці, і URC 2025 яскравий тому приклад», — підкреслила Ірина Куропась.

Підсумовуючи, відновлення України — це не тільки плани урядів і гроші донорів. Це — партнерства. І найважливіші партнери на місцях. У громадах, де щодня відбувається життя. Там є і потреба, і потенціал. І важливо зберегти цей фокус, бо саме громади стають точками росту нової України.

У цьому контексті громадянське суспільство виступає критично важливим партнером як для держави, так і для громад. Саме воно забезпечує зв’язок між потребами людей і прийняттям рішень, наповнює процеси змістом, контролює прозорість та підзвітність. Під час війни громадські організації довели свою ефективність у наданні допомоги, мобілізації ресурсів і швидкому реагуванні на виклики. Але тепер роль громадянського суспільства ще ширша, а саме бути драйвером якісних змін, об’єднувати громади, державу й бізнес навколо реальних рішень. Без сильного, впливового, професійного, вмотивованого громадянського сектору жодна стратегія відновлення не буде повною та дієвою.