Сьогодні, 7 лютого, профільний Комітет ВРУ мав рекомендувати законопроєкт № 4254 до другого читання. Дякую Комітету за запрошення на засідання, але оскільки до цього питання не дійшли, то бачу потребу висловитися публічно. А раптом це допоможе виправити ситуацію.

Головне

На жаль, у тексті, який планується рекомендувати, втрачена одна з головних норм цього законопроєкту. Замість обов’язку проводити публічні консультації по усіх законопроєктах, такий обов’язок залишили тільки за урядовими проєктами.

Про виключення Президента просто згадаю з сумом. Бо так ми поступово перетворюємо цю інституцію на необмежену законом. І це дуже тривожна тенденція.

Але найкритичніше для цього Закону — це виключення обов’язку депутатів проводити публічні консультації по своїх проєктах.

Чому це проблема?

Бо в Україні в різні періоди — більшість законів ухвалені саме з числа законопроєктів, що подані депутатами. Їхня якість буває дуже різною. Але в суспільства часто не залишається важелів своєчасного впливу, оскільки поданий ввечері законопроєкт може наступного дня потрапити в зал і стати законом. А потім скандали, звинувачення тощо.

Буває різне: і добросовісна помилка, і чиєсь замовлення. Хоча часто це вимушена реакція активних депутатів на кволість урядових процедур.

Проте ця вада української урядової машини не зникне, якщо зберегти просту депутатську процедуру. Самі міністри та інші ОВВ радо використовують цю лазівку. Тобто обходять урядовий регламент.

Натомість у розвинених демократіях — законопроєкти розробляє уряд (виконавча влада), бо тільки він має для цього спроможність (професіоналів / експертизу й процедури, зокрема ПК). Депутатські проєкти — аномалія.

4254 — це урядовий законопроєкт. Дуже важливо, що на його текст у першому читанні був позитивний висновок Програми SIGMA (нагадаю, що це як Венеційська комісія, але для сфери урядування). У цьому висновку кілька разів наголошено саме на необхідності поширення Закону на депутатські законопроєкти.

Тож після такого погіршення тексту нас чекає чергове нарікання від колег з ЄС. І риторичне питання — як ми маємо рухатися в ЄС, якщо свідомо робимо те, що буде критично оцінено партнерами. А оцінка буде вже цього року.

З розмов у кулуарах ситуація виглядає безнадійною.

Хоча рік тому голова СН і нині керівниця цього Комітету пані О. Шуляк підтримувала необхідність поширення Закону на депутатські законопроєкти, як і багато інших депутатів СН. Голова РГ по 4254 особисто теж підтримує цю ідею.

ЇЇ суть проста — захищати суспільство від «сюрпризів». Лише «витримати» проєкт 15 робочих днів для е-консультацій. Далі все на розсуд автора.

Важко зрозуміти небажання депутатів підтримати цю норму, адже в законопроєкт тепер ще й заклали 12 місяців (!) на набрання цим законом чинності (після закінчення воєнного стану). Тобто це взагалі невідомо коли запрацює, і це теж перебір.

Так, 4254 не зробить дива. Це лише цеглинка в демократичний розвиток України, в підвищення якості урядування. Але й ця цеглинка залишається непідйомною.

P.S.1. У будь-якому разі дякую Комітету, РГ і її голові за дискусії…

P.S.2. Треба додати в ст. 1 до числа «заінтересованих осіб» ОМС. Бо кожен ОМС і сьогодні може брати участь у «гром. обговоренні» урядових проєктів НПА.

P.S.3. Якщо раптом з’явиться політична воля до правильного кроку, то достатньо виключити абзац перший ч. 1 ст. 8 і згадку про ст. 8 у ч. 1 ст. 18.

Віктор Тимощук, 
член правління Центру політико-правових реформ

Джерело: Фейсбук-сторінка автора