Рік тому вдалось ухвалити Стратегію протидії катуванням у системі кримінальної юстиції та плану заходів з її реалізації.
З часу повномасштабного вторгнення ця проблема відійшла на задній план. Не тому, що катування зникли (маю на увазі з боку українських органів влади щодо цивільних осіб, що не є воєнним злочином у межах збройного конфлікту), проте говорити про них стало не прийнято в повсякденному, ординарному аспекті, не повʼязаному з війною.
Одна з проблем, яка довгий час існувала у сфері протидії катуванням на нормативному рівні, — склад злочину, передбачений ст. 127 КК України (катування), а саме відсутність спеціального субʼєкта та можливість застосування строків давності в разі вчинення такого злочину, наявність мети для того, щоб завдання насильницьких дій мали ознаки катування. Необхідність її вирішення констатувалась багатьма фахівцями, тож існував не один проєкт Закону на її виправлення, зокрема від Уряду.
Врешті, радий бачити, що 3 листопада Верховна Рада ухвалила в першому читанні урядовий Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо кримінальної відповідальності за катування № 5336 від 05.04.2021 року.
З цих позицій більш вдалою є пропозиція авторів проєкту нового Кримінального кодексу, у якому склад злочину катування викладений наступним чином:
Стаття 9.4.3. Катування
Публічна службова особа, яка спричинила потерпілій людині біль або страждання шляхом застосування насильства чи погрози з метою: 1) примусити потерпілу чи іншу людину вчинити дії, що суперечать їх волі, 2) отримати від потерпілої чи іншої людини відомості або зізнання, 3) покарати потерпілу чи іншу людину за дії, скоєні нею чи іншою людиною або у скоєнні яких потерпіла чи інша людина підозрюється, або 4) залякати чи дискримінувати потерпілу чи іншу людину, — вчинила злочин 3 ступені.
При цьому з «розʼяснення термінів» (ст. 11.2.1): катування — умисне заподіяння сильного болю або страждання, фізичного чи психічного, особі, яка перебуває під вартою або під контролем обвинуваченого; але катуванням не вважається біль чи страждання, що виникають лише в результаті законних санкцій, є невід’ємними від цих санкцій чи спричинені ними випадково.
Законопроєкт усуває частину нормативних проблем у сфері катування, що краще ніж нічого. Разом з тим «катування цивільними особами» та необхідність мети зберігаються, що можна було б виправити одразу, а не чекати наступної законодавчої ініціативи, яка неодмінно буде, або нового Кримінального кодексу.
Втім краще маленькі кроки й проміжний результат, аніж «прожекти» без результату.
Євген Крапивін,
експерт Центру політико-правових реформ
Джерело: Фейсбук-сторінка автора