
Микола Хавронюк, член правління Центру політико-правових реформ, доктор юридичних наук та заслужений юрист України, на своїй сторінці у фейсбуці розповів про причини недосконалості вітчизняного кримінального законодавства.
Зокрема експерт назвав фактори, які треба врахувати, та кроки, які необхідно зробити, для забезпечення високої якості закону про кримінальну відповідальність:
Необхідно розробити й прийняти загальні вимоги до кримінальної статистики, які мають бути закріплені на рівні міжнародного договору й в національному законодавстві. Різні системи обліку злочинів повинні доповнювати одна одну. При цьому потрібно не тільки враховувати абсолютний рівень й коефіцієнт злочинності, її структуру й динаміку, а й також індексувати судимість, латентність, віктимізацію тощо.
Для кожного виду злочину повинна існувати повна картина усіх обставин його вчинення: від характеристики суб’єкта та його мотиву до характеристик діяння, його способу, предмету, потерпілого тощо.
Необхідно збирати також повну інформацію щодо юридичних наслідків кримінального правопорушення, — покарання, засобів безпеки тощо — а також причини припинення кримінального переслідування й наслідків такого припинення щодо кожної особи.
Завдання щодо збирання та систематизації даних кримінальної статистики слід покласти на державний орган, незалежний від Офісу Генерального прокурора, органів досудового розслідування й судової влади.
Офіційні статистичні дані, за будь-якого ступеня їхньої досконалості, необхідно обов’язково доповнювати даними віктимологічних опитувань населення. Їхня суть — анонімне репрезентативне визначення, як часто протягом певного проміжку часу й в певній місцевості люди ставали жертвами злочинів, а також яких саме — насильницьких, статевих, корупційних тощо.
Крім того, обов’язково потрібно ввести в практику метод самозвіту (Self-Report Survey). Він дозволяє визначити, чи здійснював сам опитаний будь-які злочини, а, якщо так, тоді які, де, коли, яким способом.
Подібні опитування не підходить для збору інформації про вбивства й зґвалтування. Але вони цілком припустимі для збору інформації про давання хабарів, купівлю наркотиків або зброї тощо. Це та інформація, надання якої є підставою для звільнення респондента від кримінальної відповідальності за вказане діяння.
Такі анкетування та опитування мають проводити аналітичні центри та наукові установи кримінологічного спрямування у співпраці з органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Кримінологічну експертизу слід обов’язково проводити щодо усіх законів про внесення змін до Кримінального кодексу (КК). Також доречно створити постійну комісію у складі науковців-кримінологів, представників органів державної влади, а також аналітичних центрів та міжнародних організацій при Національній академії правових наук України (НАПрНУ).
Члени такої комісії змінювалися б за принципом часткової ротації. Й на договірній платній основі вони б проводили кримінологічну експертизу кожного законопроєкту щодо:
Також комісія надавала б науково обґрунтований прогноз реалізації певного закону.
Подібна за своєю роллю й складом інституція була створена у 2020 році — це Комісія з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини як консультативно-дорадчий орган при Кабінеті Міністрів.
Неврахування висновку кримінологічної експертизи профільним комітетом Верховної Ради має належно аргументуватися й бути предметом обговорення під час прийняття законопроєкту Верховною Радою. В окремих випадках — із заслуховуванням представника комісії НАПрНУ. Й це має бути закріпленим в Регламенті Верховної Ради України.
Зміни до КК повинні мати комплексний характер, а тому вносити їх можна не частіше одного разу протягом календарного року. Виключення — скасування кримінальної відповідальності за діяння або поліпшення правового статусу особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Щоб уникнути законодавчого хаосу, одну й ту саму статтю КК можна змінювати лише через 12 місяців з дня набрання чинності законом про попередні зміни до неї.
Принципи КК мають реально впливати на законодавця та правозастосувачів. Лише у цьому випадку будуть дотримані засади законності, юридичної визначеності, рівності перед КК, пропорційності, індивідуальності, гуманізму, однократністю й сумлінністю виконання міжнародних зобов’язань.
Важливо розуміти, що кримінальне провадження — це сфера не суто юридична, а загалом соціальна. Вона підлягає дослідженню насамперед психологами, медиками, економістами, соціологами й навіть істориками.
Якщо під час застосування кримінально-правових засобів дійсно важливо враховувати особу підсудного, тоді введення посад судових психологів для надання суду відповідних рекомендацій має стати правилом. Лише першим етапом цієї діяльності стало запровадження досудової пробації (ст. 9 Закону «Про пробацію»).
Слід постійно моніторити та оцінювати державну антикримінальну політику. Інформаційна система моніторингу, яка створена з такою метою, повинна містити зокрема:
Такі моніторинг та оцінку мають взяти під свою відповідальність вчені-кримінологи.
Дізнайтеся більше у публікації експерта.