16 листопада Парламент ухвалив законопроєкт «Про правотворчу діяльність» (реєстр. № 5707) за основу. Цей законопроєкт визначає засади та порядок здійснення правотворчої діяльності в Україні. Зокрема він регулює відносини, пов’язані із розробленням, прийняттям (виданням) та реалізацією нормативно-правових актів.
Потреба в оптимізації правил складання та написання правових актів, виробленні чітких алгоритмів їх систематизації, а також унормуванні питань набрання і втрати чинності цими актами назріла вже давно. Ще з кінця 1990-х років у ВРУ робилися неодноразові спроби ухвалити фундаментальний акт, присвячений цим питанням (так званий «закон про закони»).
Однак всі спроби ухвалення такого акта зазнали невдачі. По-перше, через відсутність єдиних доктринальних підходів до регулювання зазначених питань. По-друге, через низьку якість розроблених законопроєктів. По-третє, через застосування Президентом права вето щодо ухваленого Парламентом Закону «Про нормативно-правові акти» (у 1999 році) .
Законопроєкт № 5707 фактично є переробленим варіантом проєкту закону «Про нормативно-правові акти», який розроблявся робочою групою Міністерства юстиції з кінця 2019 року. Ухвалений у першому читанні законопроєкт є цілком актуальним та необхідним. Алн він створює низку проблем юридико-технічного характеру та має чимало недоліків щодо повноти правового регулювання, зокрема:
Попри те, що питання впорядкування нормотворчої техніки зокрема та правотворчої діяльності загалом дуже важливе й актуальне, законопроєкт № 5707 потребує серйозного доопрацювання. Адже ухвалення законопроєкту в поточній редакції породить більше проблем у правотворчій діяльності, ніж їх вирішить.
Читайте також розгорнутий аналіз законопроєкту від експертів Центру політико-правових реформ.