Віцепрем’єрка Ірина Верещук повідомила, що у звільнених від російської армії населених пунктах було затримано шкільних вчителів, які приїхали на окуповані території для роботи в місцевих школах за російськими освітніми програмами.

За словами Верещук, їх судитимуть за ч. 1 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни).

Не думаю, що це правильна кваліфікація злочину.

Частина 1 ст. 438 КК України передбачає відповідальність за «жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України».

Робота в школі за російськими освітніми програмами все ж не є жорстоким поводженням з цивільним населенням. Але також вона не є й іншим порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, оскільки в жодному з таких договорів не міститься відповідної заборони.

То як же кваліфікувати дії російських вчителів?

Вважаю, що за частинами 3, 4 або 5 ст. 27 і ч. 3 ст. 111-1 КК України. Тобто залежно від конкретного діяння того або іншого «вчителя», як:

• організація пропаганди в закладах освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора в закладах освіти (ч. 3 ст. 27 і ч. 3 ст. 111-1), або
• підбурювання до таких дій (ч. 4 ст. 27 і ч. 3 ст. 111-1), або
• пособництво в таких діях порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод (ч. 5 ст. 27 і ч. 3 ст. 111-1).

За правилами ч. 2 ст. 18 КК України, спеціальним суб’єктом кримінального правопорушення є особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, суб’єктом якого може бути лише певна особа. Оскільки в ч. 3 ст. 111-1 КК України такою певною особою визначено тільки громадянина України, то іноземець виконавцем цього злочину бути не може. Але організатором, підбурювачем чи пособником — може.

Кваліфікація, звісно, впливає й на покарання. У ч. 3 ст. 111-1 КК України воно м’якше, ніж у ч. 1 ст. 438. До іноземця може бути застосований арешт на строк до шести місяців або позбавлення волі на строк до трьох років. Цілком пропорційне покарання.

Що ж, приїхали як заробітчани. Нехай пару років пошиють рукавиці.

Микола Хавронюк,
член правління Центру політико-правових реформ
Джерело: Фейсбук-сторінка автора