Україна не була готова до повномасштабної війни на 100 %, зазначає Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ.

Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає прописані мобілізаційні плани для кожної громади. Проте, як стверджують безпосередньо органи місцевого самоврядування, таких документів або не було, або ж вони були неактуальними.

«Багато громад, зокрема на Чернігівщині, Сумщині, Харківщині, Луганщині, а також у Запорізькій та Херсонській областях, опинились фактично один на один з ворогом. Їхні голови та інші посадовці самі вирішували, як чинити — виїжджати чи ні, працювати під окупацією чи ні», — розповідає експерт.

Ще один новий напрямок роботи, який довелось опановувати — створення добровольчих формувань територіальних громад відповідно до Закону «Про основи національного спротиву», який вступив у дію напередодні повномасштабного вторгнення. Сюди ж відноситься будівництво блокпостів, захисних споруд та створення інших умов для ефективної діяльності добровольчих загонів.

Попри це, більшість представників органів місцевого самоврядування залишились на місцях та організували життєдіяльність населених пунктів у нових умовах.

«Маємо не багато випадків, коли депутати, голови громад розгубились, не взяли на себе відповідальність за певні рішення, переїхали в безпечне місце», — зазначає пан Ігор.

Там, де не було бойових дій, органи місцевого самоврядування активно включились у волонтерську діяльність та допомогу ВПО. Було багато прикладів, коли органи місцевого самоврядування самі ініціювали волонтерський рух, інші — активно сприяли йому.

«Зважаючи на це, експерти та політики загалом позитивно оцінюють роботу органів місцевого самоврядування в умовах війни. І варто додати, що одна з причин злагодженої та оперативної реакції на кризу — це децентралізація та розширення повноважень на місцях», — наголошує експерт.

Повний текст інтерв’ю читайте за посиланням.