Після повернення контролю над окупованими районами Донецької та Луганської областей постане питання, як повертати людей на ці території та відновлювати громади.

Цю проблему вже зараз досліджують громадські організаці, адже після звільнення регіону потрібно буде діяти швидко. Експерти Центру політико-правових реформ (ЦППР) дали коментар виданню «Хмарочос» у межах проєкту «Формування концептуальних правових засад інституційного відновлення Донбасу» за результатами співпраці ЦППР з ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення», ГО «Громадська ініціатива Луганщини» та за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Вони розповіли, яким має бути адміністративно-територіальний устрій регіону після деокупації, як бути зі зруйнованими громадами та як заохотити людей повертатися на «малу батьківщину».

Яка ситуація зараз?

У 2020 році в Україні завершилась адміністративно-територіальна реформа — країну поділили на райони за новими принципами та укрупнили громади. Оскільки частину територій Луганської та Донецької областей окупували ще до початку цієї реформи, частину районів та територіальних громад у цих областях створили «заочно». Вони існують «на папері», але через понад десятирічну окупацію цей поділ фактично не діє. А ті райони та громади, що до 24 лютого 2022 року знаходилися на підконтрольній Україні території, сформували з урахуванням лінії розмежування.

У Донецькій області, включно з окупованими територіями, є вісім районів та 66 громад. У Луганській області — вісім районів та 37 громад. Наразі через воєнні дії неможливо визначити точну кількість населення в цих областях, а також спрогнозувати, якою вона буде після деокупації.

Згідно з дослідженням, проведеним ЦППР та Асоціацією сприяння самоорганізації населення (АССН), станом на кінець 2023 року в Донецькій області було 23 потенційно неспроможних громади, а в Луганській — 9. Потенційно спроможних громад на Донеччині можна виділити 11, а в Луганській їх 5. Також у кожній з областей є по 12 громад, які потенційно можуть бути спроможними, але «відстають» за кількома показниками.

Як має змінитись адміністративно-територіальний поділ цих областей після деокупації?

На думку голови правління ЦППР Ігоря Коліушка, ситуація на Донеччині та Луганщині залежатиме від того, коли їх деокупують. Чим пізніше відбудеться деокупація, тим менше населення залишиться в регіоні та тим більше буде зруйнованих населених пунктів. За оптимістичного сценарію адміністративно-територіальний устрій буде дещо змінено, проте до кардинальних змін вдаватися не доведеться, вважає експерт. У такому випадку можна говорити про зменшення кількості громад приблизно на 15 % — до 55 у Донецькій області та до 26 у Луганській.

Навіть сьогодні через укрупнення багато громад у цих областях не витримують критерію протяжності — тобто відстань від найбільш віддаленого населеного пункту громади до її адміністративного центру занадто велика. Через це їхнім мешканцям потрібно буде витрачати багато часу, щоб дістатися до держустанов, медичних або навчальних закладів.

«Якщо ми укрупнимо ці громади, ситуація може виглядати ще гірше. Але, я думаю, це та жертва, на яку варто піти заради збереження громад та створення потенціалу для їхнього розвитку», — вважає Ігор Коліушко.

Укрупнення громад можна компенсувати будівництвом доріг та забезпеченням кращого сполучення між населеними пунктами громади, додає він. Проте важливо памʼятати, що цей процес може ускладнити замінування територій, перебування земель не в державній власності та багато інших факторів.

Ключовою підставою для створення громади все ж є чисельність населення — немає сенсу формувати громади, які мають менш ніж 3000 осіб, вважає експерт. Громада має підстави для існування, якщо вона може мати повноцінну школу та спеціалістів для надання публічних послуг — зокрема у сфері освіти, охорони здоровʼя, соціального захисту та ЖКГ.

«Якщо ці послуги нікому не потрібні або за ними звертається одна людина щомісяця, то тримати спеціаліста, який сидить без роботи, отримуючи зарплату, немає сенсу», — додає пан Ігор.

Щодо районів, то їхні межі потрібно обовʼязково переглядати, адже їх створювали з урахуванням лінії розмежування, що існувала у 2020 році. Наприклад, Щастинський район утворили лише через наявність лінії розмежування, тож його можна вважати «штучним». Якщо лінію розмежування прибрати, то це район передмістя Луганська й сенсу в його існуванні після повної деокупації не буде. Кількість районів буде доцільно зменшити в обох областях та залишити по сім районів у кожній з них, вважає Ігор Коліушко.

З цією тезою погоджується й Назарій Негода, експерт ЦППР. Він вважає, що лінію розмежування при зміні адміністративно-територіального устрою не потрібно враховувати зовсім. Райони та громади потрібно формувати з урахуванням безпекового, економічного, демографічного та інших показників з урахуванням потреб населення, яке проживатиме на цій території на момент деокупації.

Експерти також розповіли, які можуть виникнути проблеми, що буде із сильно зруйнованими та знелюдненими громадами, які законодавчі зміни слід ухвалити та як зробити громади Донеччини й Луганщини привабливими для життя.

Повний текст статті читайте за посиланням.