Отже, ВРУ має сьогодні повторно повернутися до розгляду земельного закону №11150.

На жаль, попри вето Президента, його ухвалення з точки зору загальної адміністративної процедури закладає низку проблем для ефективної дії ЗАП.

1. Фактично адміністративне оскарження актів ОМС, МДА у земельній сфері буде заперечене, а для Держгеокадстру — навіть у перспективі не запроваджене. Це попри те, що у країнах ЄС пріоритет надається саме адміністративному, а не судовому оскарженню. Тобто частина 2 ст. 17-2 і далі — проблемна.
2. Визнання недійсними протиправних адміністративних актів буде заперечене. Хоча усім відомо, що у земельній сфері незаконних відведень вистачає, зокрема явно кримінального характеру. Тобто частина 3 ст. 17-2 і далі — проблемна.
3. Не відповідає Закону «Про адміністративну процедуру» також норма про набрання чинності адміністративним актом з моменту прийняття. Адже загальним правилом ЗАП є — з моменту доведення до відома особи (включаючи презумпції та правила доведення).

Так, завдяки вето Президента, частину проблем знято. Про мотивування адмінактів, докази, відкликання правомірних актів тощо.

Комітет фактично знімає проблему й норми «про заходи впливу» (хоча відходить від вето ПУ і це окреме питання регламентного характеру. Якщо так можна, то чому ж ще не прибрали кілька некоректних норм). 

Також мушу визнати, що тепер більш скептично дивлюся на частини 2 та 3 статті 17-2, ніж тоді, коли одразу побачив вето. Бо тлумачення й практика, очевидно, будуть складатися не в кращу сторону, а буквально-догматично. Тож ЗАП у земельній сфері (з адміністративним оскарженням і відновленням законності) не працюватиме.

Цього «франкенштейна» складно оцінити схвально. 

Краще б він згорів.

Джерело: фейсбук-сторінка
члена правління Центру політико-правових реформ
Віктора Тимощука