Коли йдеться про гендерну рівність, важливе насамперед правильне розуміння терміну «гендер» — його не можна плутати зі «статтю».

Стать визначає біологічно обумовлені анатомо-фізіологічні відмінності між жінками та чоловіками.

Гендер — соціально-психологічні характеристики особистості, які визначають людину як жінку або чоловіка. Вони обумовлені культурою, традиціями, соціальними очікуваннями та нормами.

Статеві ролі — народжувати дітей, готувати грудьми, бути донькою, мамою, дружиною та сестрою для жінки, і бути генетичним батьком дитини, бути сином, чоловіком чи дідусем для чоловіка — незмінні й загальні для усіх культур.

А гендерні ролі змінюються з часом і відмінні у різних культурах. Йдеться про догляд і навчання дітей, ведення домашнього господарства, навчання й ведення навчальної діяльності, ремонтування, видобування вугілля, пілотування літаків або керування авто, керування підприємствами і державами тощо.

Гендерна рівність передбачає, що жінки та чоловіки можуть бути рівними саме у гендерних ролях.

В Україні курс на досягнення гендерної рівності визначено законодавчо. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» був прийнятий у 2005 році й набув чинності 1 січня 2006 року. В ньому гендерна рівність визначена як «рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства».

Основні напрями гендерної політики в Україні стосуються:

• утвердження гендерної рівності;
• недопущення дискримінації за ознакою статі;
• запобігання та протидії насильству за ознакою статі;
• забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;
• забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків;
• підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;
• пропаганда культури гендерної рівності;
• захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

У 2024 році Україна займає 63 місце серед 146 країн світу в Індексі глобального гендерного розриву. Найбільше «просідає» показник участі жінок у прийнятті політичних рішень. Найкраща ситуація — у доступі до освіти.