Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах

Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах
Поширити:
Коментарі:

Додайте до свого каталогу прав людини право на належне адміністрування

Гру / 20
21
image

Сучасний каталог прав людини, зафіксований у міжнародно-правових документах та конституціях правових держав, — це результат тривалого історичного становлення еталонів і стандартів, які стали нормою демократичного суспільства.

Найважливішими досягненнями людства є закріплення основних найбільш значущих прав людини, зокрема право на життя, на повагу до гідності, права на власність, освіту, охорону здоров’я тощо, та створення механізмів їхнього забезпечення.

Місце приватної особи в системі соціальних цінностей

Щороку у грудні правники, громадські організації, державні органи та пересічні громадяни, коли згадують про прийняття у 1948 році Загальної декларації прав людини, здебільшого переглядають каталог прав людини, та зазвичай доповнюють його новими можливостями особи.

Більшість прав приватної особи реалізуються, а обов’язки виконуються у відносинах з суб’єктами, які узагальнено називають публічною адміністрацією або адміністративними органами. Це насамперед органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх представники. Загалом життя людини та діяльність бізнесу тісно пов’язані з публічною адміністрацією, адже саме в цих відносинах особа отримує від держави підтвердження статусу, фактів, можливості для певної поведінки.

Для відносин приватної особи з владарюючими суб’єктами властива нерівноправність сторін та неоднаковість їхніх прав та обов’язків. Тому будуватися такі відносини повинні на правилах, що враховують такі особливості та якнайкраще забезпечують права громадянина або юридичної особи.

Основа правового регулювання поведінки учасників таких суспільних зв’язків — ідея людиноцентризму як квінтесенції положень та уявлень про служіння держави людині. Ця ідея, що закріплена у ст. 3 Конституції України, зсунула право від застарілих парадигм, де людина вважалася об’єктом управлінського впливу з боку держави. І впродовж незалежності України вже сформувався підхід, відповідно до якого приватна особа посідає місце повноправного учасника публічно-правових відносин, зокрема у сфері публічного адміністрування.

Право на належне адміністрування

У законодавстві багатьох держав закріплено право на належне адміністрування — це одне з основних прав людини, одне з прав особи, що реалізуються у її відносинах з публічною адміністрацією, це надбання європейської спільноти.

Законодавство України відповідних положень не містить. Підґрунтя для їх формування — конституційні приписи.

Так, згідно зі ст. 1 Основного Закону, Україна є правовою державою. Для сфери публічного адміністрування це означає обов’язок її суб’єктів підпорядкуватися вимогам правових норм. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Довіра приватної особи до того, що представник влади діятиме відповідно до закону, забезпечується насамперед через закріплення певних правил, що регламентуватимуть відносини публічної адміністрації та впорядковану процедуру.

З огляду на євроінтеграційні прагнення України варто згадати, що право на належне адміністрування визначено законодавством Європейського Союзу. Воно закріплене у ст. 41 Глави V Хартії основних прав Європейського Союзу, що відображає унормовану модель доброчесних та відповідальних взаємовідносин громадян і органів влади та їхніх посадових осіб.

Зокрема, у документі зазначено, що кожна людина має право на неупереджений, справедливий розгляд її справи впродовж розумного строку інститутами та органами Європейського Союзу.

Це право, зокрема, передбачає:

  • право кожної людини висловити свою думку до того, як до неї будуть застосовані заходи, які можуть спричинити для неї несприятливі наслідки;
  • право кожної людини на доступ до матеріалів справи, що її стосується, при дотриманні конфіденційності, а також професійної та комерційної таємниці;
  • обов’язок адміністративних органів мотивувати прийняті рішення.

Крім того, в низці актів «м’якого права», що мають рекомендаційний характер, і формують в ЄС базові ідеї правового регулювання, закріплені окремі положення, які розкривають зміст права на належне адміністрування як стандарту, який має бути забезпечений особі у її відносинах з адміністрацією.

Загалом до таких засадничих положень належать:

  • право особи бути вислуханою (або право на участь);
  • принцип доступу до інформації;
  • принцип допомоги та представництва;
  • принцип викладу мотивів;
  • забезпечення засобів правового захисту.

Право особи бути вислуханою

Це положення означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти та аргументи у справі.

Іншими словами, це право на обґрунтування своєї позиції. Особливої значущості воно набуває у випадках, коли суб’єкт публічного адміністрування приймає несприятливе для особи рішення (відмовляє їй у реалізації права або покладає на неї обов’язки).

Особа може бути вислухана також на стадії перегляду рішення, тобто при адміністративному оскарженні. Хоча найбільш ефективним буде висловлення своєї позиції до прийняття рішення.

«Бути вислуханою» означає можливість людини представити свою позицію не тільки усно, а й у письмовій формі. Щоб забезпечити особі це право, необхідно повідомити її про існування справи щодо неї, адже не всі провадження починаються за заявою особи — ініціювати справу може також суб’єкт публічного адміністрування.

Доступ до інформації

Особі за її запитом повинна надаватися інформація у справі щодо неї. Дієвість такої вимоги забезпечує можливість отримати інформацію до прийняття адміністративним органом рішення, щоб особа використала її перед висловленням власної позиції.

Виняток з цього правила становлять випадки, коли інформація містить державну або комерційну таємницю та персональні дані про особу.

Допомога та представництво

Адміністративний орган зобов’язаний сприяти особі в реалізації її прав, свобод та законних інтересів шляхом консультування, яке допоможе особі розібратися у приписах законодавчих актів, зрозуміти, які документи необхідно подати, як вони мають бути оформлені тощо.

Ефективність консультування може проявлятися в тому, що консультація, надана на адміністративній стадії, може усунути потребу в судовому провадженні.

Також національне законодавство має забезпечувати можливість особи взяти участь у провадженні через представника.

Виклад мотивів прийнятого рішення

Адміністративний орган зобов’язаний вказувати на підстави та обставини прийняття рішення відносно приватної особи. Виклад мотивів спрямовано на захист прав людини та бізнесу у відносинах з представниками влади.

Обґрунтування може убезпечити особу від оскарження прийнятого рішення, адже сформує у неї впевненість у правомірності такого рішення.

Зазначення засобів правового захисту

Важливою гарантією права на належне адміністрування є обов’язок суб’єкта, який приймає рішення стосовно особи, вказувати інформацію, необхідну для подання скарги або позову, зокрема зазначати орган, уповноважений розглянути скаргу (позов), строки для оскарження тощо.

Це, безумовно, поліпшить становище особи у відносинах з представниками влади, адже зазвичай особа діє без юридичного представника, тому не завжди знає, що їй робити у разі прийняття несприятливого рішення. А чітке розуміння порядку і способів оскарження рішення допоможе визначити подальші дії у ситуації, в якій особа має власне уявлення — відмінне від уявлення публічної адміністрації — про те, яким мало бути рішення щодо неї.

Закон про адміністративну процедуру

Об’єктивізація зазначених стандартів поведінки потребує прийняття законодавчого акту, який за своєю сутністю та змістом стане основним законом публічної адміністрації; який зв’яже її приписами діяти на благо особи, з урахуванням її потреб і за чітко встановленими правилами.

Таким актом в Україні має стати Закон про адміністративну процедуру.

Ірина Бойко,
доцентка кафедри адміністративного права
Національного юридичного університету ім. Я. Мудрого, к. ю. н.,
експертка Громадської Мережі UPLAN

Ольга Мірошник,
координаторка Громадської мережі UPLAN у Харкові,
голова Фонду місцевої демократії

Версія для друку

коментарі