Термін «amicus curiae» походить з латинської, і дослівно перекладається як «друг суду». Йдеться про інститут римського права, який нині активно використовують у світовій судовій практиці.
Терміном «amicus curiae» називають незалежну особу або групу осіб, які допомагають суду — надають інформацію, яка стосується справи. При цьому такі «друзі» не є стороною справи, а також їх не залучають до участі в судовому процесі як безпосередніх учасників.
«Другом» суду може стати кожна фізична або юридична особа, яка хоче зробити подання в рамках розгляду. Часто такими особами виступають неурядові організації, а також наукові установи чи окремі авторитетні науковці.
Інформація, яку amicus curiae пропонує суду, буває фактичною або правовою. Де-факто amicus curiae є лобістом, але де-юре таким не вважається.
Цікаво, що спочатку amicus curiae виконував лише одну певну роль — надавав неупереджену допомогу з тлумачення законів — як джерело додаткової інформації для суду. Наразі ж у країнах загальної системи права цей інститут дещо трансформувався до судово-лобістської моделі. Так, в Англії та Канаді, наприклад, де до незалежних помічників суду використовують поняття «interveners», «друзі» суду фактично є представниками однієї зі сторін, яка відкрито відстоює її позицію.
Щоб у такий спосіб долучитися до процесу, рішення суду у справі має бути настільки суспільно значущим, що впливатиме на інтереси «interveners» також.
Найбільшої популярності практика amicus curiae набула у США. Так, правило № 37 «Brief for an amicus curiae» Верховного Суду США передбачає, що висновок amicus curiae на розгляду Суду може представити адвокат у супроводі письмової згоди всіх сторін, або, якщо такої немає, з дозволу Суду.
Так, наразі висновки amicus curiae подають до Верховного Суду США y 85% судових справ. Ними ефективно користуються комерційні та неурядові організації (НУО), чиновники та особи, які діють за дорученням.
Також активну участь у статусі «друзів» беруть НУО у Європейському суді з прав людини. І щоб отримати дозвіл на подання висновку amicus curiae, громадська організація, яка цього прагне, має продемонструвати інтерес до справи і довести, що її участь сприятиме здійсненню правосуддя.
Відповідно до частини третьої статті 69 Закону «Про Конституційний Суд України» щодо питань, які винесені на розгляд Суду, до Сенату або Великої палати, можна подавати письмові обґрунтовані юридичні висновки amicus curiae.
Долучати такі висновки до справи або ні — Суд вирішує на власний розсуд окремо в кожному випадку.
В Україні серед представників громадянського суспільства висновки amicus curiae пропонує, наприклад, Центр політико-правових реформ, Українська Гельсінська спілка з прав людини та низка інших НУО.
Пропонуємо добірку висновків amicus curiae від експертів Центру політико-правових реформ:
Слідкуйте за новинами та читайте свіжі експертні висновки amicus curiae на сайті Центру політико-правових реформ.
Спеціально для Громадського простору
підготувала Аліна Шостак