Ми продовжуємо спілкуватися про аналітику у сфері судової реформи з експертом Центру політико-правових реформ Романом Смалюком. Про те, хто досліджує доброчесність суддів, читайте у попередній частині інтерв’ю.
Сьогодні ж час звернутися до того, яким має бути суд, дружній до своїх відвідувачів.
— Так. Наразі ми займаємося питаннями візії суду майбутнього та судових інновацій. У межах цих досліджень намагаємося також визначити, яким має бути клієнтоорієнтований суд, тобто, суд, орієнтований на комфорт існуючих та потенційних споживачів судових послуг.
Наразі законодавча база (в т.ч. закони, за якими здійснюється судочинство) — заплутана та складна для розуміння пересічними громадянами. Навіть Верховний Суд інколи змінює свою позицію з трактування тієї чи іншої норми закону: тобто люди, які професійно тривалий час з цим працюють, самі не можуть дійти єдиної думки.
Така ситуація є ненормальною, оскільки суди не створені для юристів, суди створені для звичайних громадян. А тому при побудові судової системи насамперед слід орієнтуватися на них. Навіть найвишуканішим юридичним конструкціям люди не будуть довіряти, якщо вони не розуміють, для чого та як саме ці конструкції працюють.
— Ми розіслали запити у всі суди. З відповідей зрозуміло, що готовність судів комунікувати з громадськими організаціями та рівень впровадження інновацій — абсолютно різні. Наприклад, Західна Україна. Жоден суд Закарпатської області не дав відповідь на запит. І той же регіон — з Вінниці нам відповіли лише 2 апеляційні суди: Вінницький апеляційний суд та Сьомий апеляційний адміністративний суд.
Їхні відповіді — прекрасні. З них дійсно зрозуміло, що вони намагаються зробити суд комфортним. Адміністративний суд навіть презентацію надіслав з фото. З відповідей відчуваєш, з якою любов’ю вони про це пишуть, що це дійсно їхнє досягнення, вони за це боролися — і досягли бажаного.
Зі столичних судів, які постійно перебувають в центрі уваги, а тому, здавалося б, мають боротися за свою репутацію, відповіло лише декілька. І деякі відповіді є звичайними відписками: «Уся інформація на сайті» тощо.
Узагалі, з понад 600 судів нам відповіло лише 50. Це наштовхує на висновок: суди не хочуть вступати в таку комунікацію. Ми повідомляли, що розмістимо інформацію про найкращі практики на наших ресурсах, щоб про це стало відомо суспільству та іншим судам, які могли б перейняти цей досвід.
Щодо найцікавіших виявлених інновацій можна згадати проект «Без_мантії» Вінницького апеляційного суду, який полягає у неформальних бліц-інтерв’ю з суддями та працівниками суду; навчально-громадський проект «Школа судової журналістки» (Шостий апеляційний адміністративний суд); електронні сервіси, які надаються Сьомим апеляційним адміністративним судом та оптимізація сайту Шостого апеляційного адміністративного суду (детальніше з дослідженням можна ознайомитися за посиланням).
— У регіоні аналітики можуть безпосередньо взаємодіяти з тим чи іншим судом. Можна отримати вихідні дані для виявлення проблем і надання рекомендацій у якій зі сфер взаємодії з користувачами чогось не вистачає. Саме представники громадських організацій найкраще зможуть щось «підсвітити» публічно, донести це до потенційних користувачів судових послуг.
Під час дослідження про судові інновації ми виявили, що у деяких судів є сторінки в Інстаграмі. Наприклад, Зарічний районний суд міста Суми. Я не думаю, що люди в місті Суми, знають, що у суду є Інстаграм. Особливо молодь.
Це не те, що сторінка мертва і там нічого немає. Ні, вони систематично розміщують фото про подорожі, візити своїх працівників, різноманітні заходи. Як на мене, це сприяє комунікації. Формується уявлення, що суд — не якийсь там страшний орган, аби просто ніколи з ним не перетинатися, а що це така ж структура, як та сама міграційна служба, ті ж самі Центри надання адміністративних послуг, які просто задовольняють потребу в чомусь. Суди задовольняють потребу у справедливості.
— По сервісно-орієнтованих судах цільові аудиторії, мені здається, дуже різні, і дуже важко сказати, де це спрацює.
Наприклад, аналітичний центр провів дослідження суду і виявив певні недоліки та розробив рекомендації для їх усунення. Але відразу постане питання, наскільки буде бажання голови суду як адміністратора врахувати ці рекомендації. Усе залежить від комунікації з судом.
Навіть по отриманих відповідях бачимо, що деякі суди зацікавлені у взаємодії з громадськими організаціями. Кажуть: «От у нас є такі ідеї, але нам потрібна допомога в реалізації».
У будь-якому випадку, при формуванні клієнтоорієнтованого суду, коли не йдеться про виконання обов’язкових вимог на загальнодержавному рівні (наприклад, що суд має бути доступний для осіб з інвалідністю), — це добра воля суду.
Фактично ти приходиш допомогти їм. Якщо у твоїй допомозі зацікавлені — її приймуть. Якщо ні — як достукатися? Зобов’язати через суд щось робити, коли немає порушення закону? Не вийде.
Тому саме в цій сфері головне питання налагодження хороших стосунків з судом. Постійне протистояння з судом та критика не є формою нормальної взаємодії між судом та громадськими організаціями. Суд зацікавлений у підтримці.
Водночас пересічним людям не цікаво, що відбувається у ВККС, що відбувається у Вищій раді правосуддя, проходять судді кваліфікаційне оцінювання, притягують їх до дисциплінарної відповідальності чи ні. Їх цікавить власна проблема і чи допоможе суд її вирішити. І головне, щоб це було швидко, недорого та якісно.
Регіональна аналітика за цим напрямком найбільше принесе користі саме для пересічних громадян: коли вони побачать, що суд — це відкрита, комфортна, а головне — «зрозуміла» установа.
— Так, коли люди дізнаються про те, що в суді є дійсно прогресивні речі, вони зовсім по-іншому будуть його сприймати. Навіть якщо вони ніколи в житті не скористаються тими послугами.
Якщо сформується позитивний образ суду — зросте довіра до нього. Судді ж в свою чергу зможуть побачити опору в суспільстві та їм легше буде протистояти різним формам тиску. В довгостроковій перспективі така комунікація скорегує і поведінку суддів, які будуть відповідальніше ставитися до своєї поведінки, щоб не зруйнувати сформовану репутацію.
(Далі буде)
З експертом спілкувалася
Ксенія Дітчук