Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах

Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах
Поширити:
Коментарі:

Реформа судівництва під час війни: на що слід звернути увагу уже зараз?

Лис / 22
24

Під час війни левова частка ресурсів країни спрямована на її оборонні можливості й підтримку армії. Але водночас продовжують працювати усі складові державного апарату, забезпечуючи життєдіяльність держави. Так само тривають і реформи, розпочаті ще до війни, але які не втрачають свого значення й під час бойових дій. Серед них – реформа судової системи.

Щоб дослідити стан вітчизняної судової системи й порівняти її із судовими системами країн ЄС, у грудні 2021 року експерти Центру політико-правових реформ Роман Смалюк та Тетяна Руда за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety розпочали дослідження «Оцінка української системи правосуддя за методикою EU Justice Scoreboard». Попри війну експерти продовжили дослідження й нещодавно презентували його результати.

Висновки, котрих дійшли експерти, дозволили окреслити зміни, які актуальні й можливі для впровадження уже зараз, навіть під час бойових дій.

А чи на часі судова реформа під час війни?

Актуальність реформи судівництва у сучасних реаліях визначає декілька факторів. Перший – наша євроінтеграція, що триває просто зараз. Адже у своїх рекомендаціях для України Європейська комісія прямо зазначила, що ми повинні завершити реформу Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Робота над цим триває і йде майже за планом, зауважує пан Роман.

Другий фактор – це те, що ефективна, незалежна й доброчесна система правосуддя є умовою виживання держави. Так само як робота усіх інших складових державного апарату. Адже, поки армія звільняє державу від окупанта, саме державний апарат забезпечує життя та функціонування цієї держави.  

«Так, в умовах війни важко продовжувати повноцінне реформування судової системи. Тому що ніхто не буде змінювати судову карту або реорганізовувати систему місцевих судів. Натомість усі зусилля спрямовані на вжиття заходів, котрі можуть посилити нашу судову систему, зробити її більш доброчесною та незалежною», — пояснює експерт.   

Цінність продовження вдосконалення судової системи ще й в забезпеченні справедливого покарання для окупантів. Адже справи про притягнення їх до відповідальності суди розглядають уже зараз. І саме суди забороняють проросійські політичні партії, обирають запобіжні заходи для колаборантів, котрі допомагали окупаційним військам на уже деокупованих територіях.

Тому судова реформа не просто на часі під час війни – повномасштабне вторгнення її ще більше актуалізувало.

«Слабкі» та «сильні» сторони українського правосуддя

За результатами дослідження експерти виокремили позиції, по яких українське правосуддя випереджає й, навпаки, поступається судовим системам європейських країн.

Наші «сильні» сторони – це дешевизна судових послуг для учасників справи, диджиталізація та онлайн-доступність інформації про правосуддя.

Так, наприклад, лише в 5 країнах Європейського Союзу широка громадськість має відкритий доступ онлайн до судових рішень. А загалом ЄС має понад 20 країн-членів, в яких такий доступ забезпечений лише до окремих судових рішень. Натомість в Україні повноцінний віддалений доступ до всіх судових рішень забезпечується уже багато років підряд.

До «слабких» сторін української судової системи за результатами дослідження експерти віднесли:

  1. Недостатній рівень забезпечення людськими та фінансовими ресурсами.
  2. Нерозвиненість альтернативних методів вирішення спорів.
  3. Адаптованість під потреби осіб з інвалідністю.
  4. Дружність до дитини.
  5. Доступність для осіб, які не володіють державною мовою.

Щодо останнього пункту пан Роман роз’яснює: приклад слід брати з європейських країн, де англійською – найбільш універсальною мовою, якою спілкується переважна більшість населення – можна дізнатися головне про судову систему тої чи іншої країни.

«Натомість наш офіційний портал Судової влади України – безумовно якісний ресурс, котрий містить різноманітну важливу інформацію – не має англомовної версії. Тому, наприклад, іноземець, який намагається дізнатися про українське правосуддя, не зможе зробити це комплексно», – зазначає експерт.

Втім, окрім перетворення нині «слабких» сторін на «сильні», реформа судівництва мала б також задовольнити потребу в єдиній системі моніторингу правосуддя. Цей той напрям роботи, над яким можна працювати уже зараз, розповідає пан Роман.

Що у судовій системі можна вдосконалювати уже зараз?

За словами експерта, наразі вкрай актуальна розробка системи для контролю за «станом здоров’я» українського правосуддя. Щоб отримувати комплексне бачення поточної ситуації, така система мала б складатися з декількох компонентів.

Перший міг би забезпечити автоматизований збір та обробку статистичних даних. Так, щоб вони «підсвічували» наявні проблеми, каже пан Роман:

«Тоді б ми одразу бачили, що, наприклад, у нас в суди надходить багато справ певної категорії, і могли б оперативно братися за вирішення проблеми. Думати, чи це недосконале законодавче регулювання, або склалася якась некоректна адміністративна практика тощо».

Наразі ж судова статистика, це просто цифри, які не працюють, пояснює експерт. Їх не використовують для прийняття державних рішень.

Водночас автоматизована система допоможе в будь-який момент зробити зріз, а чи справляється наша система, яке навантаження має, де і який розподіл нерівномірний тощо. Це б дозволило приймати стратегічні рішення у питаннях системи правосуддя, а також виробляти оперативні рішення – як відповідь на проблеми, які виникають у діяльності судів.

Другий компонент єдиної системи моніторингу мав би охопити дослідження громадської думки, користувачів судових послуг. Цей підхід, котрий використовує бізнес, був би доречний також у випадку надання державних послуг.

«Нам потрібно розуміти, що суспільство думає про суди, як ставиться до умов у судах, як оцінює їхню незалежність. Наразі ж ініціаторами соціологічних досліджень про суди є громадські організації, проєкти міжнародної допомоги, самі соціологічні служби. А мають бути – суди та суб’єкти судової системи», – зазначає експерт.

І остання складова системи контролю за станом здоров’я судової системи – окремий суб’єкт, який би здійснював її моніторинг. Йдеться про постійне опрацьовування даних і вироблення рекомендацій для оптимізації діяльності судової системи.

Подібна система могла б бути актуальною не лише для правосуддя, а й для всіх державних органів, котрі в тій чи іншій формі генерують статистичну інформацію. Адже мало просто зібрати й опублікувати певну інформацію – слід зробити так, щоб вона працювала на користь вдосконалення системи.

Аліна Шостак,
комунікаційна менеджерка Мережі UPLAN

Версія для друку

коментарі