Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.
Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.
Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.
Відповідно до чинного виборчого законодавства, протягом 2023-2025 років в Україні повинні поводитися вибори народних депутатів України (жовтень 2023 року), Президента України (березень 2024 року) та місцеві вибори (жовтень 2025 року). Але з 24 лютого 2022 року триває акт повномасштабної збройної агресії Російської Федерації. Від його початку указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні був введений режим воєнного стану [1]. Він затверджувався Законом України «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”» [2].
Стаття 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» [3] визначає гарантії законності під час такого режиму й встановлює заборону проведення виборів Президента України, до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування; всеукраїнських та місцевих референдумів, страйків, масових зібрань та акцій.
Але попри таку заборону в засобах масової інформації наприкінці 2022 й на початку 2023 року почали з’являтися публікації [4-9] щодо здійснення виборчих прав під час виборчого процесу.
Спробуємо встановити істину щодо легітимності проведення виборів в умовах воєнного стану.
Частина 4 ст. 83 Конституції фактично робить неможливими проведення виборів народних депутатів України під час надзвичайного чи воєнного стану. Верховна Рада, повноваження якої завершуються, залишається повноважною до першого засідання нової ради, обраної після скасування надзвичайного або воєнного стану. Внесення змін до Основного Закону в умовах надзвичайного чи воєнного стану ч. 2 ст. 157 Конституції не дозволяється [10].
Частина 2 ст. 64 Основного Закону України встановлює, що «в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції» [10].
Право обирати й бути обраним регламентується ст. 38 Основного Закону України, і таким чином, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 64 Конституції, може бути обмеженим в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Відповідно, абсолютно логічно ця гарантія деталізована у зазначеній ст. 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» [3].
Щодо виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих виборів – ч. 2 ст. 19 вказаного Закону [3] встановлює: якщо у період введення воєнного стану мали бути проведені чергові чи позачергові вибори до відповідних органів, парламент України не пізніше ніж у дев’яностоденний строк з дня припинення чи скасування воєнного стану приймає рішення про призначення зазначених виборів.
Виборчий кодекс (далі – ВК) як спеціальний акт прямо не встановлює ані дозволу, ані заборони на проведення виборів під час режиму воєнного стану. Абзаци 3-6 ч. 1 ст. 20 ВК регулюють ситуацію зупинення виборчого процесу, якщо в Україні чи окремих її місцевостях вводиться режим воєнного або надзвичайного стану на момент проведення виборчого процесу загальнодержавних виборів або відповідних місцевих виборів.
У такому випадку на цих територіях або їхній частині такий виборчий процес припиняється з дня набрання чинності відповідним указом Президента України. Це рішення ухвалюється Центральною виборчою комісією (далі – ЦВК). Вона визначає порядок завершення розпочатих процедур в межах відповідного виборчого процесу.
І лише після припинення чи скасування дії зазначених режимів перебіг відповідного виборчого процесу розпочинається спочатку. Рішення про призначення ухвалюється відповідним суб’єктом їхнього призначення не пізніше місяця з дня припинення або скасування воєнного або надзвичайного стану. А у випадку, якщо для проведення виборів закон не вимагає окремого рішення про їхнє призначення, про початок відповідного виборчого процесу оголошує ЦВК не пізніше місяця з дня припинення або скасування воєнного або надзвичайного стану [11].
Отже, проведений аналіз чинного виборчого законодавства свідчить про неможливість проведення виборів в умовах воєнного стану.
На думку О. Кошеля, насамперед це «інформаційний “вкид” для розуміння громадської думки з того чи іншого питання» [4]. Крім того, громадський діяч вказує на побоювання щодо можливості виключення норми про заборону виборів із Закону «Про правовий режим воєнного стану». Наступний можливий варіант проведення виборів пов’язували з припиненням режиму воєнного стану хоча б на один день для «подолання» заборони [4].
З урахуванням того, що виборчий процес щодо парламентських виборів вже повинен би був розпочатися, але цього не відбулося, парламентських виборів у 2023 році не буде. На підтвердження тези про не проведення виборів експерти наводять аналіз Державного бюджету на 2023 рік, у якому не закладалося фінансування на їхнє проведення. Прикінцеві положення передбачали, що Уряд України разом з ЦВК після припинення чи скасування воєнного стану повинні подати на розгляд парламенту пропозиції щодо внесення змін до держбюджету в частині передбачення видатків на підготовку та проведення чергових виборів народних депутатів України [4].
Розумність та логічність закріпленої гарантії заборони виборів під час воєнного стану обумовлюється тим, що за такого режиму неможливо забезпечити належну реалізацію права обирати і бути обраним:
Організувати належним чином виборчий процес за кордоном та на окупованих територіях або доволі складно, або неможливо.
За даними МЗС, менш як 5% громадян, які виїхали за кордон, стають на консульський облік, що ускладнює внесення актуальної інформації до Реєстру виборців. Неможливо також гарантувати усім учасникам виборчого процесу безпеку, вільну діяльність ЗМІ на усіх територіях, й вибори складно фінансувати. Крім того, зростає небезпека внутрішньополітичних конфліктів, зокрема підрив національної єдності та ухвалення популістських рішень [5; 6; 7; 8].
На жаль, за статистичними даними, явка виборців з кожними новими виборами знижується, і у 2019 році вона (за даними ЦВК на 20:00) склала лише 49,8% [12]. Проведені у 2019 році дострокові парламентські вибори вже засвідчили, що право на вибори через власні побоювання та інші суб’єктивні причини не змогли реалізувати 16% громадян України, які проживали на окупованих територіях Донецької й Луганської областей та Автономної Республіки Крим [13].
Про перспективи проведення виборів у ЗМІ активно «заговорили» після висловлювання Президента ПАРЄ Т. Кокса у травні 2023 р. щодо проведення парламентських і президентських виборів в Україні в умовах воєнного стану, наприклад, шляхом голосування через інтернет, долаючи виклик встановленої заборони [14; 15; 16]. І тут знову спостерігаємо ідею «подолати» заборону Конституції, «допустивши тимчасове скасування воєнного стану» [8].
Але безумовно «вибори самі по собі не дорівнюють демократії, а формальний акт голосування не є безумовним підтвердженням демократичності режиму» [6; 17]. Аналогічну думку висловлює колишній заступник голови ЦВК А. Магера: «Якщо хтось вважає, що вибори – це лише процедурні моменти, то він помиляється. Коли говоримо про вибори, то це насамперед дотримання принципів виборчого права. Якщо ними потурають, то це вже імітація процесу» [18].
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що проведення парламентських президентських та місцевих виборів у 2024 чи 2025 роках видається можливим та доцільним виключно у разі припинення режиму воєнного стану, що забезпечить можливість належної реалізації виборчих прав усіма громадянами у безпечних умовах. Тому безспірною є думка Президента України, що «вибори повинні відбуватися у мирний час» [19].
Олена Остапенко,
к.ю.н., доцентка кафедри правового регулювання економіки
Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця,
експертка Мережі UPLAN
Публікацію підготовлено експертом Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN в рамках проєкту «Програма сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст цієї публікації є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.
Список використаних джерел:
