Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.
Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.
Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.
Під час повномасштабного вторгнення рф на територію України зростають потреби у забезпеченні громадського порядку та особистої безпеки громадян.
Кризовий стан, у якому перебувають нині більшість громад, величезна внутрішня міграція, втрата багатьма громадянами засобів існування призводять до ускладнення криміногенної ситуації та виникнення загрози вчинення громадянами протиправних діянь.
Новий зміст взаємовідносин між правоохоронцями і тими, хто потребує їхньої допомоги, ускладняється відсутністю налагодженої структури взаємодії всіх гілок влади, поліції та громадськості.
Попри законодавчо закріплені положення щодо співпраці поліції з громадськістю, на практиці кожен виконує свою непросту роботу, але потреби суспільства у безпеці громадян у повсякденному житті не задоволені [1].
Відтак, вкрай актуальною стає необхідність принципово нових підходів до розв’язання проблеми забезпечення на місцях громадської безпеки і порядку, прийняття системних превентивних профілактичних заходів, спрямованих на усунення причин вчинення правопорушень та зменшення кількості скоєних злочинів.
В такій ситуації перед Національною поліцією та громадськістю постало актуальне завдання пошуку та застосування механізмів партнерства, які дозволяють разом нести відповідальність за безпеку у громадах.
Але при цьому недоречно пов’язувати безпеку в громаді лише з діяльністю правоохоронних органів та чекати централізованого вирішення питань безпеки з боку держави. Усвідомлення демократичних стандартів розвитку спонукає також й громадян активно брати участь у розбудові безпечного середовища.
Сьогодні формою участі громадян у забезпеченні публічного порядку є громадські формування з охорони громадського порядку та державного кордону (далі – ГФ), члени яких вмотивовані загальними інтересами громади та спільною відповідальністю.
Вирішити вказані проблеми та нейтралізувати сучасні загрози допоможе комплекс спільних заходів організаційного, превентивного, фінансового та просвітницького характеру Нацполіції й ГФ.
Визначенню понять громадської безпеки і громадського порядку як правових явищ присвятили свої дослідження О. М. Бандурка, В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевий, С. Є. Євдокіменко та інші.
Проблематиці адміністративно-правового забезпечення громадської безпеки в Україні присвячено наукові праці С. М. Мельника, В. Г. Фатхутдінова, Н. О. Ярмиша. В. А. Ліпкан надає характеристику поняттю «безпека», використовуючи при цьому різноманітні наукові підходи. В. В. Сокуренко, дослідивши адміністративну діяльність органів поліції України, присвячує наукові праці визначенню поняття «публічної безпеки і порядку».
Зокрема, В. Г. Фатхутдінов вважав громадську безпеку складовою національної безпеки і висунув гіпотезу про можливість трактування громадської безпеки як цінності національної безпеки. На думку автора, об’єктом громадської безпеки виступає суспільство з його цінностями, середовищем та ресурсами [10, с. 10-11].
Є. Крапивін досліджував інструменти оцінки ефективності діяльності поліції. О. Сердюк вивчав за допомогою соціологічних методів питання безпеки та довіри населення.
Але, окрім визначення базових юридичних термінів, у досліджуваній сфері є ще чимало теоретичних та прикладних питань, які потребують уваги. Зокрема, йдеться про шляхи підвищення рівня професійності у роботі ГФ та вироблення механізмів взаємодії й координації дій органів нацполіції з ГФ, яким присвячене це дослідження.
Згідно із Законом України «Про Національну поліцію», довіру населення до поліції визнано основним критерієм оцінки ефективності її діяльності. Однак на сучасному етапі трансформації органів публічного адміністрування є низка питань, які потребують вирішення.
Нагальною проблемою є відносно низький рівень довіри населення до діяльності поліції, відсутність самоорганізації громад, а подекуди й байдужість щодо питань забезпечення правопорядку та безпеки. Відчутний також значний некомплект підрозділів поліції.
За даним опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2024 року, рівень довіри до Національної поліції за період з 2023 по 2024 роки знизився з 56 % до 48 % [8]. Це найгірша динаміка рівня довіри серед усіх правоохоронних органів. Адже Національна гвардія, Служба безпеки та Державна прикордонна служба, які також входять до МВС, навпаки, свій рівень довіри підвищили.
За даними соціологічного опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 20 по 26 вересня 2024 року, рівень довіри до громадських організацій також знизився з 2023 року (63 %) і склав 59 %. Тут не враховуються волонтерські громадські організації, рівень довіри до яких у 2024 році зберігався на рівні 80% [6].
Практичний досвід засвідчує, що без підтримки суспільства завдання та функції, покладені на поліцію, повноцінно реалізувати вкрай складно.
Після Революції гідності розпочався процес збільшення частки громадських формувань, що спрямовують свою діяльність на запобігання злочинам проти громадської безпеки і публічного порядку.
На думку деяких дослідників, значна кількість ГФ, які спрямовують свою діяльність на запобігання злочинам проти громадської безпеки і публічного порядку, є наслідком панівних у період після Революції гідності тенденцій недовіри до правоохоронних органів, самостійного захисту прав і свобод, а також кризових явищ в економічній, політичній та соціальній сферах, пов’язаних із війною [4, с. 147-148].
Водночас, на думку Є. Крапивіна, законодавче закріплення рівня довіри громадян до поліції як основного критерію оцінки її роботи є поки що передчасним. Оскільки, коли вимірюється рівень довіри громадян до поліції, йдеться саме про уявлення громадян про роботу поліції, а не про саму її роботу [5].
Наукова новизна результатів цього дослідження обумовлена обґрунтуванням актуальності та необхідності залучення, крім органів нацполіції, до вирішення спільних завдань забезпечення належного громадського порядку під час дії воєнного стану та після його закінчення, також інших зацікавлених суб’єктів, з метою здійснення конкретних заходів для досягнення цієї мети.
Методологія дослідження включає вивчення проблем у сфері взаємовідносин між органами Нацполіції та ГФ, які заважають їхній більш ефективній взаємодії. Передбачено аналіз виявлення причин цих проблем та вироблення рекомендацій організаційного та нормативно-правового характеру для покращення стану справ у цій сфері як під час дії воєнного стану в Україні, так і після його скасування.
Дослідження проводилося за допомогою методів, які, на нашу думку, найбільше відповідають предмету дослідження.
Зокрема, логічний метод сприяв дослідженню найважливіших аспектів та природи основних понять. Метод системного аналізу було використано для визначення особливостей механізмів взаємодії Нацполіції з ГФ та органами публічної влади в сучасних умовах. Методи аналізу і синтезу дозволили краще діагностувати виявлені проблеми у сфері дослідження та визначити можливі шляхи їхнього вирішення, зокрема на основі вивчення закордонного досвіду.
Оцінювання стану відносин між підрозділами Нацполіції та ГФ й розробка механізмів їхньої співпраці здійснювалися за допомогою емпіричних методів. Використання вказаних методів у сукупності забезпечує досягнення поставленої мети, вирішення завдань та достовірність отриманих даних.
Емпіричною базою наукового дослідження є нормативно-правові акти загальнодержавного та локального рівнів, зокрема акти законодавства, акти органів та посадових осіб виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Як джерела інформації використані також теоретичні та методичні розробки вітчизняних та закордонних вчених, монографії, статті, матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, «круглих столів», аналітичні напрацювання ГФ.
Аналіз практики застосування чинного законодавства у досліджуваній сфері показав, що існує безпідставне розширення трактування поняття «громадська безпека», що призводить до залучення громадських формувань до вирішення інших, аніж громадська безпека завдань, зокрема таких, що носять виключно індивідуальний або цивільно-правовий характер.
З іншого боку, спостерігається намагання звузити поняття громадська безпека, що гальмує реагування громадських формувань на правопорушення, для припинення яких вони можуть складати адміністративні протоколи, відповідно до КУАП (статті 92, 148, 152, 154, 160, 175-1, 179, 185-7, 186-2, 186-4, 202) [2].
Відповідно до прийнятої правової доктрини та чинних нормативних актів, громадська безпека – це захищеність від протиправних посягань та надзвичайних ситуацій, які створюють загрозу спричинення шкоди життю, здоров’ю та майну значної кількості осіб.
З початком реформи децентралізації органи місцевого самоврядування дістали більше повноважень та мають шукати нові можливості для посилення відчуття безпеки жителів місцевих громад та представників вразливих спільнот. Але на цій ниві існує чимало складнощів та непорозумінь.
Зокрема, законодавчо передбачено, що члени громадських формувань можуть бути застраховані коштом відповідних місцевих бюджетів, а за активну участь у забезпеченні охорони громадського порядку й державного кордону до членів ГФ можуть застосовуватись матеріальні заходи заохочення [7]. Але місцева влада, на жаль, не використовує ці інструменти.
ОМС та місцеві державні адміністрації вирішуючи питання щодо забезпечення діяльності ГФ, щодо надання їм службових приміщень, необхідного інвентарю та засобів зв’язку, знову ж таки, перевагу надають лише комунальним підприємствам, так званим «муніципальним вартам» [3].
Потужним механізмом у роботі з побудови безпеки громади має бути взаємодія, узгодження дій на рівні планування, їхньої реалізації, аналізу та висвітлення результатів між Нацполіцією, органами місцевого самоврядування та ГФ.
Місцевій владі потрібно враховувати статус сторін, а саме, що учасники об’єднані спільною метою, але не є підлеглим один одному, тому бажано застосовувати взаємодопомогу, підтримку, а не адміністративні методи впливу.
Водночас виключно владою має підтримуватись зацікавленість сторін до співпраці. На органах влади лежить відповідальність за забезпечення громадського порядку, а саме — виявлення та аналіз проблем та контроль за їхнім вирішенням.
Прикладом безпосередньої участі громадян у вирішені проблем громади у сфері безпеки є створення у 2017 році громадським активістом (а до того − службовцем системи МВС) Леонідом Семененком за підтримки місцевої влади та ВГО «Комітет виборців України» координаційного офісу безпеки у Татарбунарах на Одещині – «Сусідської варти» [9].
Ця ініціатива спрямована на самоорганізацію жителів для допомоги органам правопорядку та комунальним установам в умовах воєнного стану.
Координаційний офіс безпеки створено у вигляді інформаційно-координаційного центру (хабу) без формалізації статусу. Офіс розташовується у приміщенні, який безоплатно надала місцева влада. У роботі Офісу визначено п’ять пріоритетних сфер діяльності:
Результатом роботи Координаційного офісу безпеки є впровадження «безпекового паспорта громади» як універсального інструменту для оперативних та стратегічних рішень; розробка безпекової концепції для громади; ініціатив взаємодії поліції з мешканцями: «доступний дільничний», «кава з поліцейським»; впровадження інклюзивного підходу в роботі з неповнолітніми суб’єктами пробації та ромською спільнотою громади.
На окрему увагу заслуговує досвід діяльності на Одещині в умовах воєнного стану громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Муніципальна громадська безпека» (ГФ МГБ).
Станом на кінець 2024 року склад ГФ МГБ налічував понад 700 осіб, що дозволяє формуванню ефективно виконувати свої функції та забезпечувати безпеку на великих територіях міста та області.
Більшість членів формування отримали правову підготовку у Національній поліції, що дозволяє їм діяти у межах чинного законодавства, а також здійснювати контроль за правопорядком на професійному рівні.
Крім того, у 2024 році інструктори ГФ провели для членів формування низку навчальних курсів з тактичної підготовки, зокрема тренування з надання першої медичної допомоги, поводження з технічними засобами, а також дії в екстрених ситуаціях.
ГФ МГБ протягом 2024 року здійснювало активну діяльність на території Одеси та Одеської області, успішно співпрацюючи з правоохоронними органами, місцевими органами влади щодо забезпечення правопорядку та безпеки громадян.
Так, протягом 2024 року своїми силами та ресурсами ГФ МГБ продовжувало здійснювати патрульно-постову службу у співпраці з більшістю райвідділів міста Одеси, що дозволило забезпечити порядок у найбільш стратегічно важливих районах міста.
Патрульно-постова служба включала проведення регулярних чергувань, моніторинг вуличної ситуації, контроль за дотриманням громадянами правопорядку, а також здійснення перевірок на предмет дотримання норм комендантської години.
Протягом поточного року було здійснено понад 1 500 патрулювань у межах міста та прилеглих територій. В результаті роботи членами формуванням затримано понад 200 осіб за порушення комендантської години та інші адміністративні правопорушення.
У 2024 році ГФ МГБ значно розширило територію своєї діяльності, створивши структурні підрозділи в містах Біляївка, Овідіополь, Подільськ та в інших населених пунктах Одеської області.
Це дозволило активніше боротися з правопорушеннями та забезпечити належний контроль за порядком на великих територіях і сприяло значному зниженню рівня правопорушень, а також покращенню взаємодії між органами місцевої влади та ГФ МГБ.
Одним із важливих напрямків діяльності ГФ МГБ є боротьба з актами умисного пошкодження майна, зокрема підпалами. Підрозділи ГФ активно займалися виявленням таких правопорушень, здійснювали профілактичні заходи та фіксували порушення на місці події.
За результатами роботи формування у цій сфері було затримано понад 30 осіб, причетних до підпалів та умисного пошкодження майна. При цьому відзначено зниження кількості таких правопорушень на території, де активно працювали патрулі ГФ МГБ.
У 2024 році ГФ МГБ підписало низку меморандумів та угод, які забезпечили юридичну та організаційну підтримку для подальшої діяльності формування. Зокрема:
ГФ МГБ активно взаємодіє з керівниками правоохоронних органів Одеської міської ради та Одеської ОДА (ОВА), які беруть участь у різноманітних дискусійних заходах, де обговорюються питання покращення співпраці між органами нацполіції і громадськими формуваннями, а також способи вирішення актуальних проблем у сфері безпеки.
Серед таких заходів можна виділити експертну дискусію, проведену ГФ МГБ, ОДУВС, ОІСТ та Громадською мережею публічного права та адміністрації UPLAN, на тему «Організація співпраці Національної поліції з громадськими формуваннями з охорони громадського порядку і державного кордону в умовах воєнного стану» [11].
Вказані заходи дозволили налагодити конструктивний діалог між усіма сторонами, а також значно покращити ефективність роботи ГФ в цілому.
Серед планів ГФ МГБ на майбутнє − продовжити й розширити співпрацю з органами місцевої влади та правоохоронними органами влади; підвищити професійну підготовку членів формування, зокрема в частині тактики та законодавчих норм; розширити діяльність ГФ МГБ на території малих міст та селищ Одеської області.
Умовами успішної взаємодії є наявність комунікації, спільних заходів та діяльності, а результатом має бути покращення якості життя жителів громади та реальна можливість реалізації ними передбачених законом прав.
Особливу актуальність залучення ГФ до забезпечення громадського порядку у тісній співпраці з органами нацполіції набуватиме після завершення бойових дій і повернення з фронту великої кількості ветеранів війни.
Важливо, аби частина з них змогли знайти застосування своїх здібностей та досвіду в діяльності ГФ, що може стати важливим стримувальним фактором для тих фронтовиків, які в умовах безробіття та відсутності засобів для існування можуть вдатися до протиправних дій.
Для досягнення головної мети – підвищення рівня громадської безпеки у громадах через налагодження ефективної співпраці органів Нацполіції, виконавчої влади, місцевого самоврядування, ГФ та ГО, які займаються питаннями громадської безпеки, пропонується реалізувати наведений нижче комплекс заходів організаційно-правового характеру.
Організаційні заходи:
Нормативно-правові заходи
З метою підвищення ефективності участі ГФ у забезпеченні правопорядку та посилення їхньої ролі у цих процесах пропонується внести зміни та доповнення у чинні нормативно-правові акти, що регулюють відносини у цій сфері. Зокрема:
Андрій Крупник, кандидат політичних наук, доцент кафедри публічного управління та регіоналістики Інституту публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка», директор ГО «Одеський інститут соціальних технологій», координатор Мережі UPLAN у Чорноморському регіоні
Микола Стадник, начальник штабу Громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Муніципальна громадська безпека», експерт Мережі UPLAN
