Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах

Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах
Поширити:
Коментарі:

Звіт за результатами проведеного дослідження у містах Тернопіль та Івано-Франківськ

Січ / 19
10
image

Мета дослідження: визначення самоідентифікації мешканців пілотних міст з прив’язкою до місця їх проживання. Розробка карти двох міст з поділом на «мікрорайони» за результатами дослідження.

Завдання дослідження: визначити прив’язки мешканців до будинку/району/міста та напрацювати орієнтовний географічний поділ пілотних міст на мікрорайони, що в перспективі можуть стати основою для ефективних органів самоорганізації населення.

Дослідження проводилися протягом серпня-жовтня 2018 року експертами проекту.

Дослідження включало:

  • анкетне опитування мешканців із закритими типами запитань методом on-line;
  • глибинні інтерв’ю;
  • аналітичне дослідження внутрішнього поділу пілотних міст.

Шляхом анкетного опитування було опитано 305 респондентів- мешканців пілотних міст, проведено 25 глибинних інтерв’ю мешканцями пілотних міст. З метою визначення потенціалу мешканців до громадотворення та оцінки взаємозв’язків у громаді було проведено інтерв’ювання представників таких категорій населення:

  • студенти;
  • працівники;
  • власники малого та середнього бізнесу;
  • громадські активісти/представники громадських організацій;
  • пенсіонери;
  • безробітні.

Аналітичне дослідження полягало у вивченні процесів формування пілотних міст, в аналізі демографічних карт населення та пошуку згадок про ті чи інші мікрорайони.

РЕЗУЛЬТАТИ

Експертами було проведено дослідження щодо самоідентифікації мешканців пілотних міст проекту (Тернопіль та Івано-Франківськ), пов’язаних з місцем проживання. Самоідентифікація мешканців території була врахована як основний фактор формування спільноти під час процесу районної організації,   які в майбутньому повинні стати повноцінними  громадами міста з власною самоорганізацією. Зонування мікрогромад  було розроблено на підставі даних опитування та експертного аналізу районів (демографія та історія формування міських територій).

Середні узагальнені показники (за 5-бальною шкалою):

 

 

Будинок

Квартал

Район

Місто

Наявність активних мешканців

2.8

2.3

2.5

3.8

Наявність одного чітко визначеного лідера

2.5

1.5

1.6

3.3

Рівень взаємодії з мешканцями усього будинку/кварталу/району

2.0

1.6

2

2.9

Рівень вирішення спільних проблем

2.5

2.2

2.8

4.5

Наявність ОСББ

3.8

 

 

 

Наявність ОСН

 

1

 

 

Наявність громадської ініціативи/організації

 

 

2.2

3.6

Рівень взаємодії ОМС з мешканцями

 

 

1.9

 

Робота ОМС

 

 

 

3.4

Робота міського голови

 

 

 

3.3

Рівень довіри

2.5

1.8

2.1

3.2

Відчуття безпеки

2.7

2.1

2.2

3.1

Рівень персональної відповідальності за майбутнє будинку/кварталу/мікрорайону/міста

3

1.6

1.9

3

Здатність мешканців об’єднуватися для вирішення проблем

3.7

1.8

1.9

3.7

 

1. Будинок

Характерно, що представники категорії «Пенсіонери» дають вищу оцінку перерахованим параметрам. Натомість студенти та представники малого та середнього бізнесу оцінюють ситуацію гірше (усередний показник 1.8).

Також спостерігається кореляція між показниками у будинках з наявним ОСББ та без створеного ОСББ. Характерно, що у будинках з ОСББ респонденти оцінили наявність активних мешканців та рівень взаємодії вищий, ніж без ОСББ.

Серед запропонованих категорій для оцінки найнижче всі групи оцінили рівень взаємодії мешканців в межах одного будинку 2.0.   

Досить високо оцінюють рівень власної відповідальності за розвиток будинку представники малого та середнього бізнесу, а також громадські активісти. Найнижче власну відповідальність оцінили студенти та безробітні.

Серед проблем, що відносять до будинку, респонденти виокремили:

  • відсутність коштів на ремонт;
  • пасивність мешканців;
  • відсутність взаєморозуміння між сусідами;
  • вороже ставлення до інновацій та пропозицій;
  • заборгованість по сплаті комунальних послуг;
  • відсутність співпраці.

2. Квартал

Досить цікавими є результати оцінки кварталу (декількох вулиць). Наявність активних мешканців в межах кварталу найвище оцінили представники громадського сектору, решта респондентів в основному присвоїла цьому показнику одиницю з п’яти.

Найнижчим показником в групі є рівень взаємодії мешканців одного кварталу. Можна зробити висновок про те, що взаємодія послаблюється через відсутність спільного простору чи спільних локальних проблем, які мешканці можуть самостійно вирішувати. Окрім цього, респонденти і не відчувають власної відповідальності за розвиток кварталу (1.69 середній показник).

Відсутні у містах дослідження  і так звані органи самоорганізації населення (квартальні комітети) для реалізації інструментів участі мешканців у розвитку кварталу. Про це свідчить відповідь респондентів (1 з 5-ти).

Низьким є і, відповідно, рівень довіри та відчуття безпеки в мешканців одного кварталу. Однак, представники громадського сектору оцінили ці два показники на 4 з 5-ти. Про це може свідчити їхня активна особиста участь у розвитку кварталу та наявність локальної громадської організації чи ініціативи.

 Щодо проблем кварталу, респонденти зазначили такі відповіді:

  • кварталу як такого не існує;
  • не обдумували проблеми на цьому рівні;
  • паркомісця, комунікація;
  • хаотична забудова;
  • темні вулиці та відсутні магазини поблизу.

3. Мікрорайон

Незважаючи на досить низькі показники по усіх категоріях в групі питань щодо кварталу, ситуація у мікрорайоні виглядає дещо кращою. 

Наявність активних мешканців в межах мікрорайону респонденти оцінили краще, ніж в межах кварталу (2.5 та 2.3 відповідно). Відсутній також і чітко ідентифікований лідер.

Вище середнього оцінили респонденти рівень взаємодії мешканців мікрорайону для вирішення локальних проблем. Зокрема, найвище оцінила частина представників громадського сектору та малого/середнього бізнесу, дещо нижче (4 та 3) представники груп «пенсіонери» та «студенти» відповідно.

Представники громадського середовища також високо оцінили наявність активної громадської організації, що функціонує на рівні мікрорайону. Представники від групи «студенти» оцінили цей показник на 3. Відповідно, це може свідчити про участь у заходах цих організацій, або ж про отриману інформацію про діяльність з соціальних мереж.

Подібно як і в межах кварталу виглядає ситуація з оцінкою власної відповідальності за майбутнє мікрорайону. Так респонденти оцінили цей показник не набагато вище, а саме на 1.9.

На питання про проблеми мікрорайону респонденти відповідали про відсутність як такого районного поділу у місті, а також про складність у ідентифікації проблем на цьому рівні. Такі результати свідчать про брак інформації щодо проблем районного рівня, а також інструментів для їх вирішення.

Громадські місця

Наявність громадських місць загального користування у мікрорайонах є одним із точок притягання для спілкування, обміну думок та вирішення проблем. Нерідко такі місця виконують об’єднуючу функцію, адже мешканці спільними зусиллями прагнуть покращити стан цих територій.

На запитання про наявність таких громадських місць респонденти відповіли, що це:

  • церква;
  • кафе;
  • двори;
  • парки;
  • територія біля озера.

Майже 80% респондентів не відповіла на запитання щодо проведення заходів у цих громадських місцях та особистої участі у них.

Натомість, мешканці досить добре володіють інформацією про проведення загальноміських заходів та активно відвідують концерти, свята, фестивалі.

4. Місто

Досить цікавими є результати дослідження у розрізі міста. У порівнянні з іншими рівнями, респонденти досить високо оцінили усі категорії. Зокрема, представники усіх соціальних груп, окрім безробітних, відносно високо оцінили наявність активних мешканців.

Однак, рівень взаємодії оцінений лише на 2.9, що краще у порівнянні з іншими рівнями, але все ж залишається на невисокому рівні. Цікаво, що рівень вирішення спільних проблем оцінений на 4.5.  З цього можна зробити висновок, що органи місцевого самоврядування та інші комунальні служби активно працюють у цьому напрямку без активного залучення мешканців.  Загалом, робота органів місцевого самоврядування та міського голови оцінена майже однаково на 3.4 та 3.3 відповідно.

Відчуття безпеки у місті респонденти оцінили на 3.1, що є найвищим показником серед усіх рівнів. Рівень персональної відповідальності є таким, як і на рівні будинку – оцінка 3 з 5-ти. Найнижче цей показник оцінили пенсіонери та безробітні.

Також респонденти з легкість називали проблеми міста, серед яких:

  • нерозвинена інфраструктура;
  • корупція;
  • відсутність паркомісць;
  • незручний та не інклюзивний громадський транспорт;
  • недостатня кількість багатофункціональних публічних просторів;
  • низький рівень довіри до поліції;
  • відсутність громадських організацій та чітко визначених лідерів, які б спонукали мешканців робити місто кращим;
  • наявність псевдоактивістів;
  • низька довіра до ОМС;
  • низька громадська активність та свідомість;
  • молодь виїжджає до великих міст.

На запитання відповідальності щодо покращення умов проживання у місті 30% респондентів відповіли, що за це відповідальний міський голова, 23% – громадські організації та ініціативи, 15 % – самі мешканці.

 5. Громада

На запитання щодо того, кого можна вважати громадою за місцем проживання 84% респондентів зазначили, що це мешканці міста, а 16 – що громади як такої не існує.

61% респондентів зазначили про наявність у громаді активних мешканців/ініціатив/ГО.

Натомість лише 15% готові долучитися до таких об’єднань, щоб спільно працювати на користь громади.

Респонденти, що готові особисто долучатися до розвитку громади, вказали такі шляхи участі:

  • поширення інформації;
  • особиста участь у толоках;
  • підготовка колективних звернень;
  • збір підписів;
  • фінансова допомога.

Серед відомих інструментів участі мешканців у місцевому самоврядуванні респонденти вказали:

  • електронні петиції;
  • створення ОСББ;
  • громадські слухання;
  • громадський бюджет;
  • громадська рада.

Респонденти схильні оцінити рівень взаємодії для вирішення спільних проблем на окремих рівнях нижче, ніж рівень взаємодії у громаді в цілому. Наприклад, рівень вирішення спільних проблем на рівні будинку респонденти оцінили на 2.5, а на рівні громади 3.7.

Респонденти майже не обізнані  щодо  загальноміських проектів у містах, реалізованих за останній рік. Більшість вважають, що їх немає.

На запитання щодо особистої участі у громадському житті мікрорайону респонденти надали такі відповіді:

55% – ситуативний учасник;

15% – активний учасник;

15% – спостерігач;

15% – не беруть участі у житті громади.

За результатами аналітичного дослідження внутрішнього поділу пілотних міст було розроблено карти міст Тернопіль та Івано-Франківськ, які включають 23 мікрогромади  у Івано-Франківську та 15 (13 житлових та 2 промислових) у Тернополі.

 

Із картами поділу міст можна ознайомитися за посиланнями:

– Івано-Франківськ: https://drive.google.com/open?id=1EfrTu34v2AneJqFHI9f6W7BFtNu-zgOS&usp=sharing 

– Тернопіль: https://drive.google.com/open?id=1GSdbB9nlOHqYanDGhYZeLja79FKWp6–&usp=sharing 

Дослідження проведено ЛМГО «Центр інформаційного консалтингу» в межах проекту Центру політико-правових реформ «Посилення ролі громадянського суспільства у забезпеченні демократичних реформ і якості державної влади» за підтримки Європейського Союзу.

Версія для друку

коментарі