Суд присяжних підвищує довіру громадян до судової системи, збільшує об’єктивність судових рішень і знижує корупційні ризики.

В Україні суд присяжних формально є, але він далекий від нормально функціонуючої моделі. Тому зараз у Верховній Раді на розгляді перебувають одразу три групи законопроєктів, аби виправити цю ситуацію.

Про специфіку цих документів і переваги запровадження в Україні класичної моделі суду присяжних розповів Роман Смалюк, експерт Центру політико-правових реформ, в інтерв’ю Коаліції Реанімаційний Пакет Реформ.

Стаття 124 Конституції України визначає, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.

За словами експерта, формально в Україні є суд присяжних, але за своєю суттю він більше нагадує інститут «народних засідателів», оскільки присяжні, якими є жителі території, на яку поширюється юрисдикція суду, вирішують справу разом із професійним суддею.

Сьогодні присяжних залучають до розгляду окремих категорій цивільних (визнання особи недієздатною, усиновлення, ін.) та кримінальних справ. Наприклад, кримінальні провадження розглядаються двома професійними суддями та трьома присяжними, які в нарадчій кімнаті спільно ухвалюють вирок. Усі питання при ухваленні вироку вирішуються більшістю голосів, тобто, здавалося б, присяжні мають переважне право голосу.

Проте, ухвалюючи вирок, суд має дати відповідь на складні юридичні питання, які вимагають досконалого знання норм законодавства.

«Оскільки присяжні не є практикуючими юристами у сфері кримінального права, то дати обґрунтовану відповідь на такі питання їм надзвичайно складно. У такій ситуації двоє суддів через свій професійний досвід мають істотний вплив на позицію трьох присяжних», — зазначив пан Роман.

Проведене у 2019 році дослідження практики судів присяжних не зафіксувало активну участь присяжних у судовому процесі та в цілому засвідчило неефективність такої моделі. Соціологічні опитування, проведені у 2018–2021 роках, також показали, що більшість професійних правників вважають, що інститут присяжних в Україні потребує реформування.

Суд присяжних у класичному розумінні (т.зв. «англо-саксонська модель») — це суд, у якому звичайні громадяни, які не є професійними юристами, вирішують питання щодо винуватості особи у вчиненні злочину незалежно від професійного судді. Тобто судове засідання веде професійний суддя, і в окремому місці перебувають присяжні, які слухають виступи сторін захисту та обвинувачення, присутні при дослідженні доказів, допиті свідків.

Після цього вони самостійно, без професійного судді, видаляються в нарадчу кімнату, де ухвалюють вердикт, у якому мають відповісти на ключові питання справи, зокрема, чи доведено, що:

• мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа;
• обвинувачений вчинив це діяння;
• обвинувачений винний у вчиненні цього діяння.

У своєму вердикті присяжні не мають наводити положення законодавства чи докази, на підставі яких вони прийшли до такого висновку.

«На підставі вердикту присяжних професійний суддя ухвалює вирок. Вердикт обов’язковий для судді, тобто суддя не може визнати винуватою особу, яку присяжні виправдали. Роль судді зводиться до того, що він вирішує решту юридичних аспектів справи: призначення покарання, відшкодування шкоди та судових витрат тощо. Саме таку модель пропонують законопроєкти, які наразі перебувають на розгляді у Верховній Раді», — зауважив експерт.

Повний текст інтерв’ю читайте за посиланням.