Як уряд, так і громадські структури вже зараз, не чекаючи перемоги, активно розробляють плани повоєнного відновлення, при цьому вочевидь бракує комунікації та широкого бачення майбутнього громад, вважає Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ.

«Ми продовжуємо боротися з агресором, Збройні сили тримають лінію оборони, наступають. Решта суспільства намагається допомагати армії. За півтора року гарячої фази цієї війни ми відпрацювали багато алгоритмів співпраці, тут все стабілізувалося. Внесено зміни у велику кількість законів, що посприяло стабілізації. Хоча деякі зміни не зовсім вдалі, але загалом система, як жити в умовах війни, налагодилася», — зазначив він.

Новий виклик полягає в плануванні відбудови. І зараз, і, особливо, після війни. І тут, на думку експерта, є багато про що подискутувати. По-перше, є численні приклади, які вказують на те, що державна влада пробує централізувати процес планування й реалізації відновлення країни. Було ліквідовано Міністерство регіональної політики і розвитку громад. Все сконцентрувалося в міністерстві, яке чомусь весь час по-різному називають. То воно відновлення, то інфраструктури, то регіонів.

Останні документи від уряду спрямовані на те, щоб якимось чином визначити території відновлення. Зрозуміло, що країна велика й постраждала дуже нерівномірно. Якісь території абсолютно знищені, якісь були в зоні воєнних дій. Якісь були окуповані, але недовго, якісь перебувають в окупації до цих пір. А десь війну бачили тільки в ЗМІ. За словами пана Ігоря, треба визначитися, де ми відновлюємо, що відновлюємо й на яких засадах.

Акти уряду орієнтовані на організацію механічної відбудови того, що було знищено. Наприклад, якщо подивитися визначення території відновлення, у першу чергу робиться акцент на тому, що було щось знищено. Відповідно, всім органам місцевого самоврядування, всім військовим адміністраціям пропонується зробити облік знищеного, скільки воно коштує, і доповісти цю інформацію в Кабінет міністрів.

«Водночас у цій політиці я не бачу людини, не бачу громадянина. Основна проблема не в тому, що знищено якийсь об’єкт, а в тому, що цей об’єкт був чиїмсь будинком, і люди опинилися без житла. Або об’єкт був підприємством, на якому працювали люди, які опинилися без роботи й без доходів. Коли ми розриваємо цей логічний зв’язок і починаємо думати не про людей, а про об’єкти, то виходить, що люди отримають недостатньо відшкодування», — наголосив Ігор Коліушко.

Повний текст інтерв’ю читайте за посиланням.