Минуло два роки від подання Україною заявки на вступ до ЄС. Відтоді ми істотно просунулися на шляху до членства: вже є політичне рішення про початок переговорів, а Єврокомісія вже запропонувала переговорну рамку для України й розпочала передвступний скринінг законодавства.

Однак основні випробування ще попереду.

І, як доводить свіжий досвід країн-кандидатів із Західних Балкан, одними з найскладніших будуть реформи у сфері засадничих норм та цінностей ЄС, що в термінології Євросоюзу мають назву Fundamentals.

Які особливості кластера «фундаментальних реформ», що таке цільові індикатори та якими вони мають бути для України, розповіли Вікторія Мельник, координаторка напряму європейської інтеграції Центру політико-правових реформ, та Олександра Булана, аналітикиня Українського центру європейської політики, у статті для Європейської правди.

Як передбачає чинна методологія розширення, вступні переговори розпочинаються з відкриття кластера «фундаментальних реформ» і закінчуються закриттям цього кластера. А розроблена Брюсселем переговорна рамка для України додатково наголошує, що загальний темп переговорів та просування з інших питань будуть поставлені в залежність від того, чи демонструє Україна успіх за кластером Fundamentals.

До «фундаментальних» включають п’ять розділів права ЄС (їхні назви — Судова система та основні права; Юстиція, свобода та безпека; Публічні закупівлі; Статистика; Фінансовий контроль), а також три блоки, за якими немає окремих переговорних глав — Економічні критерії, Функціонування демократичних інститутів та Реформа державного управління.

Особливістю цього кластера є те, що більшість переговорних розділів (а саме «Судова система та основні права», «Юстиція, свобода та безпека» й блоки щодо функціонування демократичних інститутів та реформи державного управління) не мають актів ЄС, які Україна мала б імплементувати в українське законодавство — так, як це відбувається зі всіма іншими главами та тематиками переговорів з ЄС. Тож ці реформи ґрунтуються на загальних міжнародних стандартах і впроваджуються в усіх країнах з урахуванням особливостей їхньої правової системи.

До прикладу, судова система в усіх країнах ЄС побудована по-різному, на основі різних правових систем, тож Євросоюз не вимагає їхньої уніфікації.

Водночас верховенство право — один із базових принципів ЄС, і вимоги до країн-кандидатів тут є дуже високими.

Для Євросоюзу це — принципове питання, яке стало особливо чутливим через кризи в царині верховенства права в деяких країнах-членах з останніх хвиль розширення.

Але оскільки у ЄС немає чіткого переліку актів для регулювання судочинства, то у формулюванні вимог до кандидатів доводиться спиратися на міжнародні принципи, стандарти та кращі практики інших європейських держав.

На практиці ЄС розробляє для кожної країни-кандидата набір цільових індикаторів (benchmarks). Такі індикатори бувають трьох видів: 

1. Попередні цільові індикатори.

Їх держава-кандидатка має виконати ще до початку роботи над «фундаментальним» кластером (традиційно йдеться про підготовку планів дій для реформи системи правосуддя, антикорупційної реформи, реформи публічної адміністрації та забезпечення й захисту засадничих прав та інших).

2. Проміжні цільові індикатори.

Ці реформи, які ЄС визначає після відкриття кластера, слід виконати для продовження переговорів та для того, щоб ЄС встановив заключну останню групу індикаторів; на практиці ці індикатори з часом дещо змінюються; про це трохи згодом. 

3. Заключні цільові індикатори. 

Ці індикатори обов’язкові для кожного переговорного розділу й необхідні для того, щоб продемонструвати результати проведених країною-кандидатом реформ.

Продовження статті читайте за посиланням.