Без ретельно пропрацьованих стратегічних документів неможливо перетворити на конкурентоспроможні державу, регіон та громаду. Такі думки висловлювали учасники  онлайн-дискусії «Нові вектори регіонального розвитку: від планування до реалізації», яка днями відбулася в онлайн-форматі.

Нагодою зустрітись стали ухвалені у серпні цього року зміни до Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки. Саме цей документ покликаний подолати низку викликів, з якими зіштовхується країна та її регіони на шляху до сталого розвитку.

З детальним ходом дискусії можна ознайомитись за посиланням. А нижче представлені кілька основних висновків, які можуть стати в пригоді експертному середовищу регіонів та локальних громад, які працюють над формуванням своїх стратегічних документів. 

1. Перед регіональною політикою є два важливих виклики: війна і європейська інтеграція, які мають бути враховані у плануванні відновлення й розвитку.

Варто пам’ятати, що розвиток – це «краще, ніж було», звичайно, дбаючи про фінансову стійкість та забезпечуючи інклюзивність, прозорість та підзвітність. Реалізувати підхід «краще, ніж було» можливо, тільки якщо інакше (не зі звичних кутів) подивитися на перспективи розвитку регіону.

2. Без стратегічного вдумливого планування майбутнього ми не зможемо ані виграти війну, ані розвивати наші території.

При цьому передувати прийняттю стратегій мають численні діалоги між тими, хто приймає рішення, тими, для кого ця стратегія реалізовується, і тими, хто відповідальний за її реалізацію. Лише так можна отримати якісний документ, і лише за цієї умови усі сторони будуть розуміти одне одного та завдання, які перед ними стоять. Для напрацювання стратегічних документів потрібно вести діалоги не після прийняття документа, а на кожному етапі його розробки. 

3. У Законі України «Про засади державної регіональної політики», прийнятому у 2022 році, тобто уже після початку повномасштабного вторгнення, чітко визначено, що документи регіональної політики розробляються та реалізовуються на основі територіально-орієнтованого підходу.

Існують певні труднощі з цим питанням, про які багато дискутували експерти під час онлайн-зустрічі, проте очевидним є: плануючи пріоритети розвитку, слід чітко усвідомлювати, що кожен регіон і територіальна громада у ньому – унікальні. Отже, не може бути уніфікованих підходів та копійованих документів. Стратегії мають враховувати рівень безпекових загроз, близькість до кордону, зокрема з країною-агресором, території замінування, наявність релокованого бізнесу, природні особливості, рельєфи тощо.

4. Виклик і одне з основних завдань – створення інфраструктури для реалізації стратегій.

Першу й найважливішу роль відіграють фінансові ресурси.  Стратегія може бути найкращою, пройти безліч громадських обговорень, проте якщо для її реалізації не передбачені кошти, результату не буде.

Гроші мають підкріплювати заходи для реалізації стратегії. Як зазначав Тарас Баранецький, один з експертів онлайн-дискусії: «У Європейському Союзі є правило “ми не даємо жодних грошей без попередніх планів, але ми не маємо жодних планів, які не підкріплені грошима”». Тому так важливо, щоб запрацював ДФРР (Державний Фонд Регіонального Розвитку), відповідно до політики згуртованості та аналізу роботи подібних фондів в ЄС.

5. Регіональний розвиток – це не лише проєкти будівництва. 

Проєкти регіонального розвитку – це насамперед м’які проєкти, які дозволяють зв’язувати території, включають дослідження, розвивають міжсекторальні зв’язки, об’єднують бізнес тощо. Потрібно думати, що забезпечить вагомий результат і чи справді до нього призведе чергова побудована школа. Тут важливо говорити про проєкти економічного розвитку.

6. Наскрізне питання регіонального розвитку – створення інституцій, які реалізовуватимуть регіональну політику. Тому – будуємо сильні інституції.

7. Розробляючи стратегію, варто розуміти інструменти її реалізації.

Можна написати хорошу стратегію, чітко слідувати рекомендаціям, збираючи проєктні ідеї, опрацьовуючи їх, ранжуючи тощо, сформувати план заходів, але прийти до того, що інструменти забезпечення реалізації стратегії відсутні. Тому під кожне завдання має бути інструмент реалізації. Ми маємо розуміти яким чином заплановане можна втілити у життя. 

8. Розробці регіональної та локальної стратегії має передувати збір об’єктивних та системних даних, які мають бути порівняльними.

Їхня відсутність унеможливлює прийняття об’єктивних управлінських рішень, які повинні бути відображені у стратегії.  

9. Місцеві стратегії потребують перегляду, якщо вони розроблялись до повномасштабного вторгнення.

Документ має відповідати викликам, які з’явилися після 2022 року, наприклад, щодо релокованого бізнесу, роботи з ветеранами та їхніми сім’ями тощо. Відповідальність місцевої ради за неоновлення стратегій лише політична, проте настане день, коли доведеться відповідати перед громадою за втрачені можливості. Тому  стратегія повинна бути актуальною, містити прописані проєкти, які зокрема будуть цікаві грантодавцю, інвестору чи кредитору.  

10. Дуже важливо підвищувати спроможність представників регіональної влади та органів місцевого самоврядування щодо підготовки стратегічних документів та їхньої реалізації.

Важливо здобувати нові знання й формувати потрібні навички. Наприклад, розуміти, де і як шукати грантові кошти на проєкти, як підготувати необхідну документацію, до кого з міжнародних партнерів можна йти по допомогу, коли і як потрібно переглядати стратегію й що на це може вплинути. 

11. Останнє, але не менш важливе – визначення переліку функціональних типів територій та розробка спеціальних інструментів (програми) їхньої підтримки та розвитку.

Ці документи мають бути представлені додатками до державної стратегії регіонального розвитку. Адже кожен регіон має свій досвід війни, можливості й потреби. Й такі особливості потрібно враховувати під час планування розвитку регіонів.

12. І насамкінець, прийнята оновлена державна стратегія регіонального розвитку чітко зобов’язує усі регіони без виключення упродовж шести місяців актуалізувати регіональні стратегії.

При цьому важливо пам’ятати, що регіональна стратегія має узгоджувати державну регіональну політику з регіональною політикою. А, отже, державна та регіональна стратегія мають бути синхронізовані. 

P.S. Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури підготувало інформаційну брошуру (Українською, in English), яка допоможе зрозуміти суть оновленої державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки.

Ірина Куропась, Ірина Гайдучик,
регіональні координаторки Мережі UPLAN