Європейська інтеграція України немислима без реформ у сфері правосуддя.

Утім, у суспільній свідомості це зазвичай — помилково — зводиться винятково до питання роботи судів. Між тим частиною системи правосуддя є також прокуратура, яка представляє в суді публічне обвинувачення, тобто всі «напрацювання» органів правопорядку.

З реформою прокуратури в Україні склалася парадоксальна ситуація.

Фактично більшість європейських стандартів були імплементовані за останні дев’ять років реформ та навіть за період до 2014 року.

Тож принаймні на рівні законодавства можна сказати про те, що ми вже маємо «прокуратуру європейського зразка».

Та чи стала вона ефективною й дійсно «європейською»? І в чому полягають зміни — вже втілені та ті, на які ми ще чекаємо? Про це йдеться в матеріалі Євгена Крапивіна, експерта Центру політико-правових реформ, та Дарʼї Писаренко, виконавчої директорки ГО «Адвокат майбутнього», для «Європейської правди».

Невизначені стандарти

Варто почати з того, що Євросоюз не озвучує чітких вимог чи побажань щодо того, у який бік має рухатися подальший розвиток прокуратури. Перш за все через те, що в самому ЄС принципи формування й поточної роботи прокуратури відмінні країна від країни; це значною мірою є питанням національних, а не загальних євросоюзівських стандартів.

Для ЄС важливо, яким буде результат реформ: у європейській Україні, як і в усіх державах ЄС, прокуратура має бути незалежною, ефективною тощо, і саме ці загальні демократичні параметри перевірятимуть під час переговорів про вступ України до ЄС.

А рішення про те, як саме здійснювати ці реформи, значною мірою лишається за Києвом.

У семи критеріях, які Україна отримала в червні цього року, про реформи прокуратури також не йшлося — хоча побічно її стосується критерій № 4, у якому йдеться про потребу ухвалення «комплексного плану розвитку органів правопорядку як частини сектора безпеки і оборони України».

12 травня президент України нарешті затвердив цей документ, і його зміст був узгоджений з європейською стороною (а тому відразу отримав схвальні відгуки від посла Євросоюзу та інших посадовців). План є рамковим і говорить суто про принципи, за якими мають відбуватися зміни.

Але в будь-якому разі, це лише довгостроковий план, розрахований до 2027 року.

Тому до невідкладних реформ у цій сфері — як це відбувається з іншими ланками системи правосуддя — Україну не штовхають.

ЄС визнає: рішення про масштабну, комплексну реформу в цій сфері є питанням національної політики, особливо в умовах війни, коли система правопорядку має нові виклики через потужний суспільний запит на відновлення справедливості через покарання за міжнародні злочини та злочини проти основ національної безпеки (колабораціонізм, державна зрада тощо).

Утім, вже зараз на часі запитання: а яка вона, «європейська прокуратура»? І що нам треба зробити, щоб нею стати?

Чи, можливо, ми вже можемо претендувати на це «звання»?

Продовження читайте за посиланням.