У різні періоди життя кожен із нас може стикнутися з бар’єрами — фізичними (незручна інфраструктура), психологічними (упередження та стереотипи), економічними (несправедлива оплата чи відмова в роботі), інформаційними (незрозуміла відповідь на запит), цифровими (відсутність інтернету в сільській місцевості) тощо.

Повномасштабна війна загострила важливість доступності у всіх сферах суспільства й збільшила запит на безбар’єрні рішення. Це стосується зокрема умов евакуації, доступу до укриттів, економічної та соціальної підтримки, зручних і доступних послуг, адаптації ветеранів та ветеранок до цивільного життя.

Безбар’єрність — це концепція, що передбачає створення умов, у яких всі люди, незалежно від їхніх фізичних, сенсорних, інтелектуальних чи інших особливостей, мають рівний доступ до різних аспектів суспільного життя. Це шлях до створення комфортного середовища, де немає обмежень і кожна людина має можливість реалізувати свій потенціал.

Які є види безбар’єрності?

1. Фізична — доступність будівель, транспорту, громадського простору та інших об’єктів для всіх соціальних груп.
2. Інформаційна — доступність інформації в різних форматах та з використанням технологій, що враховують потреби людей з порушеннями зору, слуху тощо.
3. Цифрова — доступність швидкісного Інтернету, можливість отримувати онлайн-послуги, навчання цифрових навичок.
4. Суспільна та громадянська — рівні можливості участі всіх людей, їхніх об’єднань та окремих суспільних груп у житті громад і держави.
5. Освітня — рівні можливості та вільний доступ до освіти, зокрема освіти протягом життя, створення інклюзивного освітнього середовища.
6. Економічна — умови та можливості для працевлаштування, заняття підприємництвом чи самозайнятістю для всіх груп населення.

Як впроваджувати безбар’єрність?

Кожен із нас може зробити свій внесок у створення безбар’єрного середовища:

• використовувати безбар’єрну мову, уникаючи слів та фраз, що демонструють упереджене, стереотипне або дискримінаційне ставлення;
• звертатися до місцевих органів влади з пропозиціями щодо покращення доступності інфраструктури та послуг для маломобільних груп населення;
• допомагати іншим освоювати цифрові технології, що можуть покращити їхній доступ до інформації та послуг;
• ініціювати створення інклюзивного середовища на робочому місці, забезпечуючи доступність приміщень та адаптуючи робочі місця;
• бути уважним до інших та допомагати тим, хто цього потребує.

Можливих кроків у напрямку створення безбар’єрності дуже багато, і кожен із них робить наше суспільство справедливішим і комфортнішим для всіх.

Як дізнатися більше?

Визначити ключові проблеми та сформувати рішення для їхнього розв’язання покликана Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, реалізація якої триває попри війну.

Багато корисної інформації містить Довідник безбар’єрності — це гід з коректного спілкування, у якому зафіксовані нові норми безбар’єрної мови. У ньому можна дізнатися зокрема про складові безбар’єрності; правила мови; етику взаємодії з різними людьми; поради та інструкції, актуальні під час війни; толерантну взаємодію з людьми, які мають бойовий досвід; організацію безбар’єрних подій.

Також можна переглянути освітні серіали про безбар’єрність та підтримку ветеранів і реінтеграцію.

Зі статтями та інструкціями, які допоможуть розібратися в державних послугах у важливі моменти життя, можна ознайомитися в розділі «Дія. Безбар’єрність» на порталі Дія.