В Україні все ще існують копійчані плати за надання адміністративних послуг населенню на рівні територіальних громад: за реєстрацію шлюбу — держмито 85 копійок, «місцевий нотаріат» по 17 і 34 копійки тощо.

Річ у тім, що для держави та особливо органів місцевого самоврядування (ОМС) така плата за надання адмінпослуг є недостатньо компенсаційною. Адже саме на останніх лягає основний тягар надання адміністративних послуг, зокрема в порядку виконання делегованих повноважень і забезпечення створення та функціонування ЦНАП. Виручки від адмінпослуг не вистачає навіть на зарплати обслуговуючому персоналу. Про це йдеться в пояснювальній записці до законопроєкту «Про адміністративний збір» (№ 4380), який ще у 2020 році зареєстрували у Верховній Раді.

Документ має на законодавчому рівні визначити єдині засади й критерії платності та безплатності адмінпослуг, порядку визначення конкретних розмірів адміністративного збору, процедуру його сплати тощо. Попри те, що цей документ підтримують усі асоціації ОМС, керівники ЦНАП, депутати профільного для місцевого самоврядування Комітету ВРУ, він поки не проголосований.

Позиції заінтересованих сторін про законопроєкт № 4380 та про сферу адмінзборів загалом зібрав портал «Реформа державного управління».

Євген Школьний, експерт з публічної адміністрації Центру політико-правових реформ, позитивно оцінює законопроєкт № 4380. За його словами, в умовах війни та, як наслідок, економічної кризи особливо важливого значення для громад набуває актуалізація розмірів адміністративних зборів. Так, в Україні досі не вирішена проблема застарілих, непрозорих, недостатньо обґрунтованих, а інколи навіть незаконних зборів за адміністративні послуги.

«У нас досі панує хаос у законодавстві, яке стосується оплати адмінпослуг. Ця плата визначається і в законах, і в підзаконних актах. Таких актів більше сотні. Крім того, вони по-різному називають ці платежі («державне мито», «ліцензійний збір», «плата» тощо), а також по-різному визначають і розміри оплати (в неоподатковуваних мінімумах, у мінімальних зарплатах, у прожиткових мінімумах тощо)», — розповів експерт.

Деякі акти Уряду передбачають окремі «платні послуги», тобто умисно подрібнюють повноцінну послугу, щоб встановити додаткові збори за кожну з них. Деякі — майже не змінювалися ще з 90-х років, як-от Декрет про держмито. Як наслідок, від цього суттєво страждають місцеві громади, адже саме вони недоотримують кошти в місцевий бюджет через те, що збори за їхні адмінпослуги встановлені мізерні, або й взагалі є безоплатними.

Зараз, в умовах війни, це питання стало як ніколи актуальним. Законопроєкт «Про адміністративний збір» (реєс. № 4380) вирішує всі ці проблеми, стверджує Євген Школьний. Так, він визначає призначення адміністративного збору, зокрема, його компенсаційний характер, встановлює порядок розрахунку адмінзборів та їхньої сплати. І найважливіше — законопроєкт містить перелік усіх базових (найпопулярніших) адмінпослуг, і щодо кожної з них встановлено чіткий та прозорий розмір плати (що відповідає досвіду багатьох країн-членів ЄС, як-от Чехія, Польща, окремі землі ФРН).

Частина цих розмірів відповідає чинним законним розмірам зборів, але переведена в абсолютні одиниці (реєстрація нерухомості, паспортні послуги, реєстрація транспортних засобів). Інші послуги (реєстрація бізнесу, землі, РАЦС) визначені на основі методу аналогії, співмірно до вартості послуг щодо реєстрації нерухомості. Адже всі послуги (реєстрації, витяги) є аналогічними за процесом надання. Для частини масових послуг, зокрема, реєстрації місця проживання, «сільського нотаріату», враховано ще соціальні чинники.

«Цей закон стане базовим для сфери оплати за адміністративні послуги й допоможе громадам компенсувати їхні витрати за надання адміністративних послуг. Також він захистить і всі вразливі верстви населення, адже надання адмінпослуг у сфері соціального забезпечення громадян ним передбачене виключно як безоплатне. Є можливість адресних компенсацій. Отже, його необхідно приймати», — підсумував експерт.

З повним текстом публікації можна ознайомитися за посиланням.