Замість paperless Україна пішла в папір.

5 млн 368 тис. 435 витягів з РТГ (реєстр територіальної громади) видано у 2024 році.

У 2023 році таких витягів було близько 4 млн.

Динаміка негативна.

Найгірше, що це «послуга», якої НЕ БУЛО в паперовій державі з паспортами-книжками.

Зрозуміло, що на поверхні буде рецепт — налагоджувати обміни даними між реєстрами, забороняти вимагання витягу з РТГ і т.п.

І це дійсно треба робити.

Але воно не дало результату (принаймні поки що).

Давайте просто уявимо:

• скільки це паперу (5,4 млн витягів за рік. А за кілька років?);
• скільки на це потратили часу працівники ОМС, зокрема, ЦНАП, які видають ці витяги, і працівники органів, які вимагають ці витяги;
• скільки на отримання цих витягів потратили часу люди (особливо, якщо вони живуть не біля ЦНАП). А потім, щоб завезти цей витяг у ще якусь установу.

Як консерватор у цьому питанні, повторюю простий рецепт:

• штамп у паспорті-книжці — це було гарне рішення. І до нього можна повернутися;
• напис адреси в паспорті-картці — це гарне рішення (як у ФРН).

При зміні адреси робиться наліпка на картці.

Все це має бути для зручності людини.

Кому треба — показав. Відсканував, скопіював.

Там, де є потреба дуже серйозно перевіряти достовірність паспорта, штампа, напису (адреси), то вже нехай орган влади взаємодіє через доступи чи запити.

Проте 5 млн паперових послуг, яких не було — це ненормально.

Звісно, обміни даних з РТГ, особливо для УСЗН та ПФУ, мають бути зроблені.

Але якщо раніше працювали прості рішення, то не треба від них бездумно відмовлятися. А щось може й варто повернути.

Віктор Тимощук, 
член правління Центру політико-правових реформ
Джерело: Фейсбук-сторінка автора