В Україні розпочинається соціальний кримінологічний експеримент: що станеться зі злочинністю, якщо «щось» назвати покаранням і почати його застосовувати замість покарання за злочини й проступки?

23 серпня 2023 року ухвалено Закон про внесення змін до Кримінального кодексу. 28 березня цього року він набрав чинності. Через рік-два дізнаємося, чи залишиться рівень злочинності таким, як був, знизиться чи зросте, — якщо не карати тих, хто вчинив значну кількість кримінальних правопорушень.

Не карати — адже не містить жодних ознак покарання таке нове «покарання», як пробаційний нагляд, що буде застосовуватися судами за 166 видів кримінальних правопорушень. Водночас цим же законом скасовано арешт, який був передбачений за 142 види кримінальних правопорушень (його залишено лише в кількох випадках — щодо військовослужбовців).

Наприклад, особу засуджено за ухилення від сплати аліментів, або за перешкоджання законній діяльності журналіста, або за крадіжку чи грабіж тощо.

А «покарання» полягає у виконанні нею обов’язку:

1. періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2. повідомляти цей орган про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3. не виїжджати за межі України без погодження з цим органом.

Лише в окремих випадках суд може додати до цього один чи кілька таких обов’язків, зокрема:

• носити електронний браслет і проживати за певною адресою;
• обмежити спілкування з певними особами, своє пересування та проведення дозвілля;
• працевлаштуватися;
• пройти курс лікування.

Навіть усі ці обмеження в сукупності складно назвати покаранням. Для декого вони можуть нагадати санаторне лікування.

Найцікавіше — те, що одночасно зі змінами до Кримінального кодексу, які запровадили цей вид «покарання», законодавець не скасував звільнення від покарання з випробуванням, яке передбачає точно такі самі обов’язки. Отже, як виявляється, покарання й звільнення від покарання — це одне й те саме. Українське відкриття у світовій юридичній науці.

Для довідки: у 2023 році судами України засуджено загалом 66 684 осіб. З них до штрафу — 25,3 %, позбавлення волі — 18,2 %, громадських робіт — 5,5 %, арешту — 3,1 %, інших видів покарань — 4,2 % (разом — 56,3 %); звільнено від покарання з випробуванням 43,7 % засуджених.

Можна прогнозувати, що за підсумками 2024 року виявиться: кількість випадків звільнення від покарання значно зменшиться, натомість пробаційний нагляд як «покарання» буде застосовуватися не менше ніж до 30-40 % засуджених.

Цей прогноз ґрунтується на тому, що:

1. призначення таких м’яких видів основних покарань, як громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю й штраф стане обтяжливим та недоцільним через те, що пробаційний нагляд фактично є найм’якішим видом «покарання» (хоч і розміщений на 8-му місці за суворістю покарань у статті 51 КК);
2. немає сенсу призначати покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на строк до 5 років, а потім звільняти особу від покарання з випробуванням, якщо можна відразу призначити пробаційний нагляд, зміст якого такий самий. Тому статтю 75 КК суди стануть застосовувати удвічі рідше;
3. покарання у виді арешту зменшиться з 3,1 до 0,1 %.

Що може статися в результаті експерименту?

Варіантів два:

А) суспільство наше настільки свідоме, що не буде зважати на ці ігри — рівень злочинності не підвищиться (або незначно підвищиться, але на фоні війни це залишиться непомітним);

Б) у суспільстві збільшиться рівень байдужості, правового нігілізму і, можливо, кількості самочинних розправ (якщо за злочини не карає держава, жертви візьмуть цю функцію на себе).

Микола Хавронюк,
член правління Центру політико-правових реформ
Джерело: фейсбук-сторінка автора