Кілька запитань до законодавця:

• чи дійсно штрафбати — це позитивний вітчизняний досвід?
• чи дійсно вбивцям, розбійникам, бандитам, корупціонерам та іншим засудженим за тяжкі та особливо тяжкі злочини, зокрема неодноразово судимим, місце у Збройних силах?
• чи дійсно слід звільняти від відбування покарання відразу після набрання вироком законної сили?
• чи дійсно засуджених з офіцерськими званнями умовно-достроково звільняти не можна?
• чи дійсно не вдається не копіпастити з кремлівського?

Детальніший аналіз законопроєкту.

У березні-квітні у Верховній Раді зареєстровано чотири законопроєкти, в яких йдеться про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом під час дії воєнного стану:

• 11079 від 13.03.2024 (17 народних депутатів України, зокрема О. Шуляк, О. Бондаренко, О. Устенко);
• 11079-1 від 28.03.2024 (42 народних депутатів України, зокрема О. Шуляк, С. Іонушас, О. Бондаренко, О. Устенко);
• 11079-2 від 28.03.2024 (11 народних депутатів України, зокрема Д. Разумков);
• 11079-3 від 01.04.2024 (2 народних депутатів України — О. Устінова і С. Швець).

Судячи з кількості та характеристики суб’єктів законодавчої ініціативи, найбільше шансів бути підтриманим мав законопроєкт 11079-1. Так, саме його й підтримав профільний Комітет Верховної Ради.

У пояснюваній записці до цього законопроєкту вказано, зокрема, що «одним із ресурсів, який може бути використаний для посилення обороноздатності держави, є особи, які відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі. Серед цих людей є мотивовані та патріотично налаштовані громадяни, готові спокутувати власну провину перед суспільством на полі бою».

Законопроєкт 11079-1 передбачає чотири умови умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом під час проведення мобілізації або дії воєнного стану. Згідно з ними, засуджена особа:

1. Відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.
2. Виявила бажання проходити військову службу за контрактом.
3. Відповідає вимогам проходження військової служби, а саме: їй залишилось до досягнення граничного віку перебування на військовій службі не менше трьох років (такий граничний вік, згідно зі ст. 22 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу», становить від 45 до 55 років — залежно від категорії військовослужбовця-контрактника рядового і сержантського складу); є придатною до військової служби за станом здоров’я; пройшла професійно-психологічний відбір; має достатній рівень фізичної підготовки для виконання обов’язків військової служби;
4. не була засуджена за злочини проти основ національної безпеки України, умисне вбивство двох чи більше осіб або поєднане зі зґвалтуванням чи сексуальним насильством, злочини проти статевої свободи чи статевої недоторканості, терористичні злочини, а також вчинене в стані сп’яніння порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило загибель кількох осіб.

Станом на 01.07.2023 року, 27 215 засуджених перебували в установах виконання покарань, зокрема:

• максимального рівня безпеки — 1 546;
• середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених — 11 100;
• середнього рівня безпеки для вперше засуджених — 8 240;
• мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків — 686;
• мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання — 602;
• мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання жінок — 1145;
• лікувальних закладах при слідчих ізоляторах та виправних колоніях — 762;
• виправних центрах — 1005.
• Крім того, близько 800 осіб відбувають покарання у виді обмеження волі.

Таким чином, якщо виключити неповнолітніх, жінок, хворих, осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, а також за злочини, вчинення яких виключає можливість умовно-дострокового звільнення за згаданою підставою, то наявні приблизно 20 тисяч засуджених.

Серед них теоретично половина (10 тисяч) таких, що відповідають вимогам проходження військової служби, зокрема за віком і станом здоров’я, а з останніх — навряд понад 5-10% виявлять бажання проходити військову службу. Врешті-решт, йдеться про 500-1000 осіб.

Перше питання, що виникає з проведеного аналізу: чи багато серед цих осіб справжніх патріотів і при цьому фахівців, знання і навички яких є вкрай необхідними у Збройних силах? Та чому не передбачена можливість умовно-дострокового звільнення осіб, які мають офіцерські звання і не були позбавлені їх за вироком суду (згідно із Законом «Про військовий обов’язок і військову службу» контракти укладаються тільки з військовослужбовцями рядового і сержантського складу), адже ці особи можуть бути найбільш мотивованими та підготовленими до участі в бойових діях?

Друге питання включає відразу кілька. Чому законопроєкт 11079-1:

• не забороняє умовно-дострокове звільнення осіб, які вчинили інші види злочинів, зокрема особливо тяжкі (такі як умисне вбивство з особливою жорстокістю або малолітньої дитини, або вчинене на замовлення, або посягання на життя працівника правоохоронного органу, бандитизм тощо)?
• не забороняє умовно-дострокове звільнення осіб, неодноразово судимих за тяжкі та особливо тяжкі злочини?
• не виключає умовно-дострокове звільнення засуджених, якщо потерпілі особи, яким ці засуджені до того ж не відшкодували шкоду, проти цього?
• не встановлює мінімального строку, який має відбути засуджена особа до її умовно-дострокового звільнення?

Тому вже через місяць після набрання вироком законної сили особа, засуджена, скажімо, за неодноразове вчинення розбійних нападів, умисне вбивство, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень тощо, може бути умовно-достроково звільнена. Хіба це не нагадує створення російських пригожинських загонів?

Третє питання. Законопроєкт 11079-1 передбачає, що, крім випадків виникнення непридатності до військової служби за станом здоров’я або вчинення умовно-достроково звільненою особою нового кримінального правопорушення, вона звільняється з військової служби виключно у зв’язку з закінченням особливого періоду або оголошенням рішення про мобілізацію. 

Оскільки війна може тривати нескінченно довго, питання полягає у тому, чому не беруться до уваги ані строк позбавлення волі чи обмеження волі, який засудженій особі залишилось відбути, ані досягнення нею граничного віку перебування на військовій службі? Очевидно, що такий підхід серйозно зменшить кількість випадків виникнення бажання засуджених осіб проходити військову службу за контрактом.

Відповідно, четверте питання – чому законопроєктом не передбачено стимули, щоби заохотити осіб до бажаної поведінки? Наприклад, не визначено, що один день проходження військової служби за контрактом в умовах воєнного стану зараховується за 2 (3 або 5) дні покарання у виді позбавлення волі. Отже, закінчення строку відбування покарання мало б бути підставою й для закінчення строку контракту.

П’яте питання випливає з положень законопроєкту 11079-1, відповідно до якого, особи, звільнені умовно-достроково від відбування покарання, проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин (спеціалізованих військових частинах). 

Відтак, при зарахуванні у ці частини не будуть братися до уваги ані звання та колишні посади засуджених, ані їхня військова спеціальність — всі будуть штурмовиками. Невже йдеться про спробу створення аналога відомих з часів ІІ Світової війни штрафних батальйонів?

І на завершення. Законопроєкт 11079 зареєстровано у Верховній Раді 13 березня 2024 року. 

А за два дні до цього, 11 березня, Державна дума доповнила Кримінальний кодекс РФ статтею 80-2 «Звільнення від покарання у зв’язку з проходженням військової служби у період мобілізації, у період воєнного стану або у воєнний час», згідно з якою, особа, яка відбуває покарання за скоєння злочину (крім осіб, які вчинили деякі, переважно політичного характеру, злочини) та уклала контракт, умовно звільняється від покарання і надалі контроль за її поведінкою здійснюється командуванням військової частини. Тому шосте питання – чому ми маємо копіпастити закони й практику держави-агресора?