Україна неухильно рухається шляхом європейської інтеграції, і одним із ключових елементів цього процесу є судова реформа. Від її успішності залежить не лише членство в ЄС, а й спроможність та довіра до системи правосуддя всередині країни.

Які вимоги висуває Євросоюз до судової системи України, як повномасштабна війна впливає на процес реформування та які найбільші виклики потрібно подолати? Про це говорили в другому випуску Євро(под)касту за участю Романа Смалюка, в.о. керівника напряму «Судівництво» Центру політико-правових реформ.

Європейський Союз приділяє значну увагу розвитку верховенства права. Складовою цієї засади безумовно є незалежна, ефективна судова система.

У межах переговорів, які Україна проводить з ЄС, є розділ 23, присвячений, зокрема, питанням діяльності судової системи. Цей розділ є одним зі складових кластеру фундаментальних реформ.

«Судова реформа буде моніторитися з боку офіційних осіб ЄС протягом всього періоду переговорів. Чи це буде рік, чи два, чи десять років. Провал цієї реформи в Україні фактично призведе до зупинки нашого євроінтеграційного шляху», — підкреслив експерт.

Взагалі проводити судову реформу складно й в мирний час. Україна має досвід її проведення практично впродовж всього часу незалежності.

Попри війну варіанту не проводити реформу, відкласти її з аргументами «не на часі» не було. Річ у тому, що на початок повномасштабного вторгнення в Україні не працювали два ключових органи суддівського врядування: Вища рада правосуддя (ВРП) та Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС).

«Фактично не було органів, які могли б забезпечувати спроможність судової системи. Жоден суддя не міг бути призначений, переведений, звільнений, притягнений до відповідальності. Тому, попри всі складнощі судова реформа мала продовжуватися», — зазначив пан Роман.

Так на початку 2023 року вдалося відновити повноважний склад ВРП, у червні 2023 року сформувати повноважний склад ВККС, запустити кадрові процеси в судовій системі. Наразі ці органи працюють.

Безумовно війна накладає величезний негативний відбиток на судову реформу. Вона поглиблює катастрофічний брак ресурсів у системі правосуддя, який був і до цього; суди завжди були недофінансовані; брак людей також зі зрозумілих причин; проблеми з територіальною доступністю судів, оскільки приміщення багатьох із них зруйновані, багато судів окуповані, деякі ще з 2014 року.

«Є багато викликів, які також потрібно враховувати при проєктуванні можливих майбутніх змін у сфері судової реформи», — зауважив Роман Смалюк.

Дивіться повний випуск подкасту на YouTube та слухайте на Spotify.