Запровадження карантину, ухвалення «антивірусних» законів, штрафи за їхнє порушення, введення надзвичайної ситуації та можливе запровадження надзвичайного стану. Протягом останніх двох тижнів центральні органи влади разом з місцевим самоврядуванням намагаються організувати спротив поширенню COVID-19 в Україні. Чи ефективні їхні дії? Про це у Дніпрі говорили регіональні експерти Мережі UPLAN.
11 березня ВООЗ оголосила світову пандемію через поширення COVID-19. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» це є підставою для впровадження надзвичайного стану терміном до 30 діб.
На думку експертів, два тижні тому введення надзвичайного стану могло щось вирішити, зараз — ні. Велика кількість українців повертається з-за кордону та невідомо, хто з них є носієм коронавірусу. Ніхто в країні не знає, чи контролюють їх, чи поставили їх на облік та чи дотримуються вони режиму самоізоляції.
На думку Романа Сердюка, уряд втратив контроль над ситуацією, що призводить до хаотичних дій з низькою ефективністю. «В умовах пандемії необхідно було терміново вживати заходів — запроваджувати надзвичайний стан, щоб усе було законно, обмежувати пересування людей між населеними пунктами та всередині них, закривати підприємства, переводити лікарні у відповідний режим. А у нас якісь напівміри. Начебто людей відправили з роботи додому, але при цьому ніхто не сказав, як це бачить уряд, компенсаторні механізми не продумані», — зазначає експерт.
На думку Вадима Шебанова, треба скасувати карантин та застосувати шведський варіант. Ми вже маємо розуміння уразливих груп. Їх треба вмовити сидіти вдома, а економічно активне населення має працювати. «Взагалі Україна має звернутися до інших країн, які постраждали від цієї епідемії, створеної штучно, та пред’явити позов Китаю на серйозну суму», — вважає він.
Утім, експерти не виключають, що у випадку, коли епідеміологічна ситуація в країні погіршиться та потрібно буде максимально задіяти у боротьбі з пандемією всі наявні медичні кадрові та матеріально-технічні ресурси, введення надзвичайного стану стане виправданим. Адже лише за таких умов уряд зможе мобілізувати тих громадян, які мають медичну освіту, з тих чи інших причин не працюють за фахом, але перебувають на обліку у військкоматах. Також лише в ситуації надзвичайного стану уряд зможе тимчасово використовувати обладнання та приміщення приватних медичних установ задля боротьби з коронавірусом.
Спочатку потрібно зрозуміти, з якою метою в Україні введений карантин. Чи хтось з чиновників проводив аналіз щодо наслідків обмеження діяльності певної частини бізнесу? На яких підставах одні бізнеси продовжують працювати, а інші стоять зачинені? З тих дій, які демонструють зараз центральні органи влади, складається враження, що головною метою є не уповільнення темпів поширення вірусу, а власне, сам карантин як обмеження соціальної та економічної активності громадян. В органах влади зараз відсутнє загальне розуміння мети та стратегії її досягнення.
За умовами карантину працівники установ/організацій, які контактують з великою кількістю людей, мають носити захисні маски. Це правило зрозуміло, як виконувати. А як дотримуватися правила щодо обмеження на перевезення у громадському транспорті, яке діє у Дніпрі (до 10 осіб в одному транспортному засобі)?
На міських маршрутах працюють трамваї/тролейбуси, великі та малі автобуси. І відстань між пасажирами у вагоні трамваю та у «Газелі» не підлягає жодним порівнянням. У той же час, з економічної точки зору, перевозити лише 10 осіб одночасно вигідніше в салоні «Газелі», ніж в автобусі «Лоцман», розрахованому на 50 місць. І хто сьогодні і за чий рахунок має покривати цю різницю у витратах перевізників на перевезення пасажирів?
«Відповідь очевидна: це будуть робити за рахунок коштів міського бюджету, й ми отримуємо замкнене коло. Витрачаючи гроші громади, міська влада не може організувати адекватні пасажирські перевезення, городяни створюють черги на зупинках, правило карантину щодо належної дистанції між людьми не виконується. Тобто ми караємо тих, для кого це робимо… Чи можемо ми казати, що таке управлінське рішення є ефективним?», — зазначає Станіслав Абрамов.
На думку Катерини Дворніченко, через відсутність стратегії та логіки в діях уряду виникли проблеми у бізнесу. Уряд швидко ухвалив рішення про заборону, не напрацювавши альтернативні варіанти та не прорахувавши наслідки. Виникає ситуація невизначеності та нерівності, оскільки одні представники бізнесу продовжили свою економічну діяльність, інші — вимушені були її припинити, втім не можуть розраховувати на застосування компенсаторних, пом’якшуючих механізмів.
«Ще одна проблема — в ізоляції люди стають агресивними, бо не знають, коли вона скінчиться. Та оскільки наразі у нас недостатньо тестів для визначення вірусу і ми не можемо локалізувати цю проблему, це призведе до подальшого соціального напруження і паніки. Не говорячи вже про економічні наслідки», — зауважує Катерина Дворніченко.
На думку експертів, найбільш дієвим та ефективним в умовах карантину буде зобов’язати всіх містян жорстко дотримуватися правил особистої гігієни: часте миття рук, користування антисептиками, носіння масок у разі хвороби, самоізоляція хворих та осіб з груп ризику. Містяни мають користуватися громадським транспортом лише в захисних масках (бо це замкнений простір) та має бути введена заборона на перевезення стоячих пасажирів. Такі ж правила мають бути і для магазинів.
«Чому зараз великі супермаркети продовжують свою діяльність, а малі маркети стоять зачинені й деякі з них вже було оштрафовано за ведення підприємницької діяльності під час карантину? Чи є така вибірковість виправданою, особливо якщо надходження від ПДФО складають вагому частину міських бюджетів?» — запитує Станіслав Абрамов.
Якщо зараз забороняти працювати малому та середньому бізнесу, то міста не отримають ту частку коштів, яка була передбачена річними бюджетами. Отже наступними, хто не зможе отримати заробітну плату, стануть працівники бюджетної сфери. Тож після збанкрутілих підприємців отримаємо ще й невдоволених бюджетників, й у підсумку — загальне зростання рівня соціального напруження.
«Натомість дотримання певних обмежень (кількість покупців, які можуть бути одночасно в одному приміщенні, дотримання правил особистої гігієни та безпеки) дозволить не порушувати правила карантину і одночасно збереже економічну активність містян», — додає експерт.
Під виглядом боротьби з коронавірусом в українців відбирають особисті права та свободи. Так було ухвалено рішення про заборону громадянам залишати країну з туристичною метою, тобто 64 статтю Конституції скасовано Постановою Кабміну.
«У Болгарії парламент дав на підпис Президенту закон про введення надзвичайного стану. Той ветував його зі словами: «Голод переможе страх». У нас через тиждень буде те ж саме. Подивимося, як будуть забороняти людям виїжджати садити картоплю до себе на город. Ми отримаємо всюди хаос, з яким не впорається ніхто», — наголошує Вадим Шебанов.
Днями Прем’єр-міністр Денис Шмигаль доручив розробити законопроект про наділення Президента повноваженнями вводити надзвичайний стан без Верховної Ради у разі неможливості її роботи. Регіональні експерти вважають, що такі дії перетворять Україну на поліцейську державу, де наказом однієї людини утискаються всі права та свободи як громадян, так і громад.
Роман Сердюк пропонує затвердити інший механізм, за яким повноваження Верховної Ради в частині написання законопроектів передаються Президенту або Прем’єр-міністру, а в частині ухвалення законопроектів — обласним радам. Тоді якщо Верховна Рада не в змозі з якихось причин зібратися та ввести надзвичайний або військовий стан (наприклад, силове захоплення Києва), то Президент чи Прем’єр-міністр виносить відповідний документ, збираються обласні ради й одночасно голосують. Відповідний закон або постанова затверджуватимуться лише у тому разі, якщо їх ухвалять своїми рішеннями не менше половини обласних рад країни. Але для запровадження таких змін необхідно змінювати Конституцію України.
На думку Вадима Шебанова, перш ніж оцінювати якість роботи Верховної Ради, треба переглянути вимоги до кандидатів у народні депутати. «По-перше, не може бути кандидатом у нардепи людина без досвіду роботи у місцевому самоврядуванні. Необхідно попрацювати на будь-якій посаді на обласному чи міському рівні, щоб зрозуміти, як працює вертикаль управління. По-друге, головним критерієм при відборі кандидатів на посади вищого корпусу державної служби має бути професіоналізм», — наголошує експерт.
Говорячи про дії влади на місцевому рівні, регіональна координаторка Мережі UPLAN Анна Колохіна навела дані Нацполіції про кількість адмінпротоколів, складених на порушників антивірусного режиму. Серед лідерів — Дніпропетровська, Донецька, Київська, Черкаська, Запорізька області та місто Київ. На думку експертів, такі дії правоохоронців порушують усі законодавчі норми й складені адміністративні протоколи потрібно оскаржувати.
Наразі важко оцінювати ефективність дій власне місцевих органів влади, оскільки вони значною мірою залежні від тих рішень, які ухвалюють на центральному рівні. Кабмін не боїться порушувати Основний Закон, зокрема скасовувати своїми рішеннями статтю 64 Конституції. Втім органи місцевого самоврядування не можуть порушити статтю 19 та відмовитися виконувати розпорядження центральних органів влади. Тому ми й спостерігаємо зараз обмеження або взагалі заборону руху громадського транспорту, заборону на ведення підприємницької діяльності, хоча ці дії негативно впливають на місцеві громади.
За словами Станіслава Абрамова, муніципалітети зараз обмежені рамками законодавства щодо закупівлі медикаментів та обладнання для боротьби з COVID-19 через систему ProZorro. Закон про спрощення закупівлі Верховна Рада ухвалила ще 17 березня, а відповідну постанову щодо процедури закупівлі Кабмін ухвалив лише 21 березня, але не був опублікований її текст.
«І в таких умовах муніципалітети зараз вимушені здійснювати закупівлі за старими правилами, відповідно до яких вони відбудуться лише наприкінці квітня, або задіяти з міських бюджетів резервні фонди. І це добре, коли ці гроші є, але ж такі можливості мають далеко не всі місцеві ради», — наголошує експерт.
На думку Вадима Шебанова, поки не відбудеться остаточне закріплення децентралізаційних законів, можливе й подальше відбирання коштів із місцевих бюджетів через внесення змін до податкового, кримінального та інших кодексів.
«Те, що у міст можуть у будь-який момент забрати гроші, — це питання потрібно ставити в краю кута. Не може Кабмін своїм рішенням забрати гроші місцевої громади без її згоди. Необхідно позбавити Кабмін цих повноважень. А якщо вони хочуть забрати, то треба вводити надзвичайний стан, тоді це буде законно. Наше завдання — вимагати ухвалення муніципального кодексу та створення муніципальної поліції, щоб захистити громади», — зауважує експерт.
Експерти наголошують на необхідності кращого інформування населення. Останні два тижні ситуацію з поширенням та протидією коронавірусу в Україні коментують переважно політики. Треба, щоб на рівні країні виступали епідеміологи, які мають достатній досвід боротьби з епідеміями. Саме вони мають доносити до людей інформацію про те, які дії в сьогоднішніх умовах будуть ефективними.
На думку Анни Колохіної, МОЗ України гарно спрацював у плані інформування суспільства на технологічному рівні (щоденні прес-конференції, канали в Телеграмі, Вайбері та Фейсбук). Але є прогалини на рівні ідеології (комунікаційної стратегії).
Наприклад, наразі в Україні немає єдиного підходу щодо необхідності використання громадянами захисних масок та рукавичок під час пандемії і, на жаль, працівники міністерства досі не спроможні «зняти» це питання: або всі громадяни мають користуватися масками за межами своїх осель, або це засіб захисту виключно для працюючих (лікарі, касири, листоноші, водії тощо). Водночас люди продовжують «брати штурмом» аптеки та влаштовувати там непотрібні черги.
«Невпевненість, непрофесійність та помилки в інформаційних повідомленнях, яких сьогодні припускаються посадовці, лише збільшують панічні настрої у суспільстві», — вважає Анна Колохіна.
На думку Станіслава Абрамова, зараз потрібно налагодити прозоре та зрозуміле інформування громадян про те:
У цій інформаційній кампанії мають бути задіяні національні та регіональні ЗМІ не тільки державної, а й приватної власності, які разом мають транслювати єдиний узгоджений контент. І центральні, й місцеві органи влади мають постійно роз’яснювати мету своїх рішень та їхнє місце у загальній стратегії подолання пандемії.
Експерти вважають, що рішення щодо обмеження підприємницької діяльності варто скасувати, оскільки економічні втрати, які стануть результатом такої дії, матимуть катастрофічні наслідки для більшої частини громадян та громад. Натомість потрібно широко запровадити та неухильно дотримуватися певних рекомендацій щодо особистої гігієни, тримання безпечної дистанції та негайної самоізоляції, звернення до сімейного лікаря при появі симптомів ГРЗ та ГРВІ.
Ситуація з протидією COVID-19 в Україні стала лакмусовим папірцем, який чітко виявив головні вади та недоліки у взаємодії центральних та місцевих органів влади. Тому експерти вважають, що реформа децентралізації та конституційна реформа мають бути впроваджені у країні найближчим часом.
Матеріал підготовлено за результатами експертної наради
дніпровських регіональних експертів Мережі UPLAN,
проведеної у режимі онлайн