Гендерна рівність є важливою складовою розвитку демократичного світу. Навіть у ХХІ столітті чоловіки та жінки мають різний доступ до ресурсів, послуг і можливостей через соціальні норми та стереотипи. Тому пошук розв’язання гендерних проблем — один з напрямів розвитку сучасних держав. 

23 червня 2022 року лідери 27 країн-членів ЄС ухвалили рішення про надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС. І хоча серед Рекомендацій Європейської Комісії щодо статусу України на членство в ЄС немає згадок про гендерну політику, слід розуміти: виконання Стратегії гендерної рівності 2020 – 2025 Україні не оминути, адже право мати гідні умови праці незалежно від статі — серед шести базових цінностей Європейського Союзу.

Європейська Стратегія гендерної рівності 2020 – 2025: що передбачено?

5 березня 2020 року Європейська комісія затвердила Стратегію гендерної рівності 2020 – 2025 — документ, що визначає принципи формування гендерної політики Європейського Союзу.

Мета Стратегії — подолання нерівності, стимулювання до перерозподілу влади, впливу та ресурсів справедливим та рівноправним чином, сприяння справедливості та створенню рівних можливостей.

Для держав-членів ЄС Стратегія пропонує наступні дії:

• запровадити Директиву про боротьбу проти сексуального насильства та сексуальної експлуатації над дітьми (Директива 2011/93), Директиву 2011/99/ЄС про Європейський захисний ордер, Регламент (ЄС) № 606/2013 про взаємне визнання заходів захисту у цивільних справах, Директиву Ради 2004/80/ЄС щодо компенсації постраждалих від злочинів та інше відповідне законодавство ЄС, що захищає постраждалих від гендерно зумовленого насильства. Ці директиви об’єднані функцією з гармонізації та спрощення процедур захисту постраждалих від злочинів у Європейському Союзі;
• систематично збирати гендерно дезагреговані дані: ЄС потребує вичерпних, оновлених і порівнянних даних, щоб політика боротьби з гендерним насильством була ефективною. Дані мають бути розбиті відповідно до показників: віку, статусу інвалідності, міграційного статусу та місцевості проживання;
• підтримувати громадянське суспільство та публічні служби у запобіганні та протидії гендерному насильству та гендерним стереотипам, у тому числі за допомогою коштів ЄС, доступних у рамках програми «Громадяни, рівність, права та цінності» (2021–2027).

8 березня 2023 року Європейська Комісія запустила кампанію з боротьби з гендерними стереотипами. Ця загальноєвропейська кампанія спрямована на боротьбу з гендерними стереотипами, які впливають і на чоловіків, і на жінок у різних сферах життя. Йдеться про вибір кар’єри, розподіл обов’язків з догляду та вплив на ухвалення рішень.

Які акти регулюють проведення гендерно-правової експертизи в країнах-членах ЄС?

Гендерно-правова експертиза, як визначено, зокрема, в українському законодавстві, — це аналіз чинного законодавства, проєктів нормативно-правових актів, результатом якого є надання висновку щодо їхньої відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

У країнах-членах ЄС процедура проведення гендерно-правової експертизи регулюється різними актами, зокрема:

• Регламент (ЄС) № 606/2013 від 12 червня 2013 року про взаємне визнання заходів захисту в цивільних справах;
• Директива 2012/29/ЄС від 25 жовтня 2012 року про встановлення мінімальних стандартів прав, підтримки та захисту жертв злочинів; документ також містить вимогу щодо проведення гендерно-правової експертизи законодавства, пов’язаного з допомогою та підтримкою жертв злочинів;
• Директива 2011/36/ЄС від 5 квітня 2011 року про запобігання торгівлі людьми та боротьбу з нею та захист її жертв, яка замінює Рамкове рішення Ради ЄС 2002/629/JHA (30). Директива встановлює мінімальні правила щодо визначення кримінальних правопорушень і санкцій у сфері торгівлі людьми, а також вводить загальні положення, враховуючи гендерну перспективу, для посилення запобігати цьому злочинові та захисту його жертв (ст. 1);
• Директива 2010/41/ЄС від 7 липня 2010 року про застосування принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок, які займаються самозайнятою діяльністю; документ також містить вимоги щодо проведення гендерно-правової експертизи у сфері зайнятості та професійного навчання;
• Директива 2006/54/ЄС від 5 липня 2006 року про реалізацію принципу рівних можливостей і рівного ставлення до чоловіків і жінок у питаннях зайнятості та професійної діяльності (оновлена редакція). Ця Директива визначає домагання та сексуальні домагання як дискримінацію за ознакою статі;
• Директива 2004/113/ЄС від 13 грудня 2004 року про впровадження принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок у сфері доступу до товарів і послуг й постачання ними; документ також зобов’язує держави-члени ЄС забезпечити проведення гендерної експертизи законодавства, пов’язаного з доступом до товарів і послуг.

Як реалізовується гендерна політика в країнах-членах ЄС на практиці?

Країни ЄС відрізняються між собою рівнем залученості жінок до великої політики. Серед лідерів називають Північні країни, зокрема, Швецію. Автори дослідження «Гендерна політика Європейського Союзу: загальні принципи та найкращі практики» також зауважують: «Окрім “дії зверху” (гендерної політики на рівні держави), здійснюється так звана “дія знизу” (на рівні низових ініціатив із залученням громадянського суспільства). Європейське жіночі лобі у Брюсселі, Жіноча народна школа у Швеції, європейські регіональні та партійні об’єднання жінок — це лише окремі успішні приклади залучення жінок до рівня прийняття рішень». 

У Норвегії, Швеції, Фінляндії, Литві, Німеччині, Словенії запроваджено посади омбудсмена з рівних прав і можливостей для правового захисту та контролю за виконанням гендерних законів. На думку дослідників, це свідчить про те, що «країни, які віддані демократичним традиціям, розуміють, що позитивні зміни у сфері гендерних перетворень швидше відбуваються, коли існує спеціальна інституція, яка відповідає за здійснення контролю цього процесу».

У Європейському Союзі на рівні Європейської комісії за питання гендерної рівності відповідає Європейський інститут з питань гендерної рівності (EIGE). EIGE забезпечує підтримку інституцій та органів ЄС з питань розробки та впровадження політики гендерної рівності, досліджує та аналізує статистичні дані з питань гендерної рівності. EIGE також підтримує країни-кандидати та потенційних кандидатів у ЄС щодо розрахунку Індексу гендерної рівності, оцінює готовність цих країн і консультує у застосуванні методології.

У країнах-членах Європейського Союзу також існує багато організацій, які займаються гендерною експертизою законодавства та розробляють рекомендації для забезпечення гендерної рівності:

• European Women’s Lobby (EWL);
• Women’s Rights and Gender Equality Committee of the European Parliament. 
• European Network of Gender Equality Bodies (ENEGE).
• European Women’s Audiovisual Network (EWA).

Де дізнатися більше про практику гендерної політики в ЄС?

• Legal Definitions in the EU Member States.
• EU Gender Equality Strategy 2020-2025.
• Гендерний баланс у безпеці США, ЄС та України: кому з кого брати приклад.
• КОНВЕНЦІЯ Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (ратифікована Україною).
• Тенденції гендерної політики в Європі та Україні.
• Рівність за ознакою статі в економічній сфері: зобов’язання України перед ЄС (ключові Директиви ЄС щодо забезпечення гендерного балансу на ринку праці та в професійній діяльності, їх розвиток у практиці Суду Справедливості).
• Гендерна політика Європейського Союзу: загальні принципи та найкращі практики.

Інформацію зібрала
Ксенія Дітчук