Законопроекти щодо внесення змін до Конституції України, запропоновані Президентом України Володимиром Зеленським, викликали широкий резонанс серед суспільства: знайшлись як затяті прихильники, так і завзяті критики.
Незважаючи на відсутність єдиної концепції, слід відмітити той факт, що запропоновані зміни до Конституції мають певну логіку. По-перше, вони спрямовані на виконання передвиборчої програми Володимира Зеленського, в якій він обіцяв викорінити «кнопкодавство» та «депутатські прогули», зняти з депутатів недоторканість, запровадити вибори до парламенту та місцевих рад за пропорційною системою з відкритими списками тощо. По-друге, запропоновані законопроекти регулюють питання, які є довгоочікуваними та наболілими для громадськості (скасування депутатської недоторканності, зменшення кількості народних депутатів, законодавча ініціатива українського народу). По-третє, внесена група законопроектів, метою яких є упорядкування існуючих позаконституційних президентських повноважень (призначення голів НАБУ, ДБР, керівників регулюючих органів тощо).
Перший проект закону про внесення змін до Конституції України щодо скасування адвокатської монополії на представництво іншої фізичної, юридичної особи чи органів публічної влади в суді має позитивний висновок Конституційного Суду України (далі — КСУ) та був попередньо схвалений Верховною Радою України. Закон розрахований на захист інтересів широких верств населення та спрямований на забезпечення права на доступ до правосуддя.
Інший проект закону про внесення змін до статті 93 Конституції України стосується права законодавчої ініціативи народу, в цілому характеризується з позитивного боку й громадськістю, й єдиним органом конституційної юрисдикції. Проте має певні застереження з боку КСУ щодо необхідності уточнення певних процедурних питань. Слід зазначити, що така форма безпосередньої демократії є характерною для деяких зарубіжних країн: Швейцарії, Італії, Австралії, Іспанії, США, Польщі тощо. В Україні суб’єктами законодавчої ініціативи є народні депутати, Президент та Кабінет Міністрів. Надання народу права законодавчої ініціативи — з одного боку, можна розглядати як популістський захід, який достатньо складно реалізувати за відсутності прозорої процедури його впровадження. З іншого — це пункт передвиборчої програми В. Зеленського.
Більш дискусійними є наступні законопроекти: про внесення змін до статей 76 та 77 Конституції України (зменшення конституційного складу Верховної Ради України з 450 до 300 народних депутатів України та закріплення пропорційної виборчої системи до парламенту) та про внесення змін до статті 81 Конституції України, що передбачає встановлення додаткових підстав дострокового припинення повноважень народного депутата.
Незважаючи на той факт, що це був один із важливих пунктів передвиборчої програми В.Зеленського, з якою він здобув перемогу на президентських виборах, слід зауважити неоднозначне сприйняття цієї реформи громадськістю. І якщо широкі верстви населення в цілому підтримують такі зміни, аргументуючи це зменшенням коштів на утримання депутатів (хоча це дискусійне питання), спрощенням процедури дострокового припинення їх повноважень, то експерти більш критично ставляться до цього питання.
Річ у тому, що зменшення кількості депутатів — не є достатньо обґрунтованим, оскільки ні зменшення чисельності населення (за відсутності офіційного опису це взагалі встановити важко), ні підтримка цього питання на референдумі 2000 р., ні позитивний висновок КСУ не дають чіткої відповіді стосовно того, в чому полягає політична доцільність відповідних скорочень.
Аналогічна ситуація зі зміною виборчої системи до Парламенту на пропорційну: за роки незалежності вибори народних депутатів відбувалися за трьома виборчими системами (мажоритарною, пропорційною та змішаною). Кожна із зазначених систем має свої переваги та недоліки, та незважаючи на те, що в більшості європейських країн діє саме пропорційна система виборів парламентарів, мажоритарна система продовжує «процвітати» у таких демократичних країнах як Велика Британія, США, Японія. Перехід від змішаної моделі до чисто пропорційної має відбуватися із запровадженням «відкритих списків», що дозволить громадянам впливати на проходження кандидатів у списку партії. Це, натомість, усуне ситуацію, за якої перші місця у списку партії продаються за великі гроші. Але стратегічною є проблема підвищення ступеня довіри громадян до інституту виборів в Україні.
І ще одне наболіле для суспільства питання стосується запровадження додаткових підстав дострокового припинення повноважень народних депутатів. Зрозуміло, що народ втомився від нероб у парламенті, які прогулюють засідання, нехтують обов’язками, отримуючи при цьому досить непогану (як для середньостатистичного українця) заробітну платню. Тому запровадження таких підстав дострокового припинення повноважень, як встановлення судом факту неособистого голосування народним депутатом та відсутності його без поважних причин на третині пленарних засідань Верховної Ради України та/або засідань комітету Верховної Ради України протягом однієї чергової сесії, — є одним з методів, що змусить депутатів сумлінніше ставитись до своїх обов’язків. Проте КСУ у своєму висновку зазначив, що «автоматична втрата мандата народним депутатом України на підставі встановлення судом лише самого факту будь-якого «неособистого голосування» — безвідносно до характеру дії (дій) народного депутата України, обставин, за яких такий факт мав місце, без установлення природи особистої участі народного депутата України та без урахування того, що стосовно поведінки народного депутата України можуть виявитися обставини пом’якшувального характеру — не відповідатиме вимозі домірності (пропорційності)». На нашу думку, запровадження автоматичної втрати мандата народним депутатом може призвести до ситуації, коли саме представники опозиції будуть втрачати мандати за цією підставою.
Наступні два законопроекти отримали негативні висновки КСУ через порушення принципу верховенства права та поділу державної влади через надання додаткових повноважень органам державної влади. В одному з них ідеться про закріплення повноважень Президента України утворювати незалежні регуляторні органи, Національне антикорупційне бюро України, призначати на посади та звільняти з посад Директора Національного антикорупційного бюро України і Директора Державного бюро розслідувань. В іншому — про надання Верховній Раді України повноваження щодо призначення на посади та звільнення з посад Уповноважених за додержанням Конституції України та законів в окремих сферах.
Слід зазначити, що висновки КСУ викликають дискусію серед науковців. Наприклад, запровадження посад Уповноважених в окремих сферах обґрунтовано «загрозою для забезпечення прав і свобод людини і громадянина», оскільки цей закон може привести до «обмеження права кожного звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
Законопроект, який закріплює розширення повноважень Президента України щодо призначення окремих посадових осіб, мав за мету закріпити в Конституції ті повноваження Президента, які були встановлені Законами України «Про Національне антикорупційне бюро України» та «Про Державне бюро розслідувань».
В результаті складається ситуація, за якої Президент наділений повноваженнями, що не передбачені Конституцією, та при цьому немає можливості закріпити їх через негативний висновок КСУ.
А от інший проект закону, що розширює повноваження Верховної Ради України створювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органів для здійснення власних повноважень, незважаючи на позитивний висновок КСУ викликає певні зауваження. У структурі Верховної Ради України вже діють такі органи, наприклад, Апарат Верховної Ради України, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України. Тому не бачимо сенсу у створенні нових органів, які будуть дублювати повноваження вже існуючих.
На сім законопроектів, внесених Президентом В. Зеленським до Парламенту, Конституційним Судом України надано чотири позитивних висновки, два з них із застереженням. Це дає підстави стверджувати про необхідність доопрацювання деяких з них. У цілому, можемо позитивно охарактеризувати зміни до Конституції, які запропоновані Президентом України, незважаючи на деякі спірні моменти, що потребують доопрацювання. Відкритим залишається питання дотримання Конституції як високопосадовцями, так і пересічними громадянами, оскільки найкращі закони в державі без неухильного їхнього дотримання всіма суб’єктами — не варті нічого.
Марк Воронов,
завідувач кафедри конституційного і муніципального права
юридичного факультету ХНУ ім. В. Н. Каразіна,
експерт Мережі UPLAN
Юлія Градова,
доцентка кафедри конституційного і муніципального права
юридичного факультету ХНУ ім. В. Н. Каразіна,
експертка Мережі UPLAN
Думки, висловлені експертами, не обов’язково відображають погляди представників Громадської мережі публічного права та адміністрації.