Восени минулого року широко розголосу набула інформація про «рівень інвалідності» серед службовців державних органів. Наслідком скандальних рішень МСЕКів про встановлення інвалідності певним представникам держави стала реакція Президента України, який своїм Указом увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів». Цим рішенням було зобов’язано створити робочі групи з перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

Згодом 19 грудня 2024 року Верховна Рада України прийняла Закон, яким припинила з 31 грудня 2024 року повноваження, права й обов’язки медико-соціальних експертних комісій, а також Центральної медико-соціальної експертної комісії. Також було зобов’язано чоловіків віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності, у період з 1 квітня 2025 р. до 1 листопада 2025 р. пройти оцінювання повсякденного функціонування, а іншим особам — до 1 квітня 2026 року.

За повідомленнями в медіа, у результаті перевірок понад 200 співробітників державних органів позбавили інвалідності.

З 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи. Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. 

Проте в цьому документі відсутні положення про те, у якому порядку припиняється дія рішення про встановлення інвалідності у випадках, коли таке рішення ґрунтувалося на недостовірних даних, обмані, висновках й експертизах, зроблених внаслідок корупційних або інших протиправних дій. 

«І хоча поки відсутня інформація про кримінальні провадження у справах щодо корупційних дій при встановленні інвалідності (зокрема, про вироки у справах), варто розібратися, який алгоритм дій має бути в разі наявності судових рішень у цих справах», — наголошує Ірина Бойко, кандидатка юридичних наук, експертка проєкту EU4PAR, експертка Мережі UPLAN, у статті для порталу «Реформа державного управління».

По-перше, основним законодавчим актом для прийняття такого рішення є Закон України «Про адміністративну процедуру».

По-друге, рішення про позбавлення особи інвалідності є адміністративним актом, адже воно спрямоване на припинення прав особи. 

По-третє, експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи є правонаступниками медико-соціальних експертних комісій. Це означає, що експертні команди вправі ставити питання про припинення дії рішень МСЕКів про встановлення інвалідності, адже правонаступник згідно ЗАП може припиняти дію рішень, прийнятих ліквідованим органом.

По-четверте, за наявності рішень судів про злочинні дії при встановленні особі інвалідності експертні команди вправі ініціювати адміністративне провадження про визнання рішення про встановлення інвалідності недійсним, у тому числі це може бути зі зворотною дією в часі, тобто з моменту встановлення інвалідності. 

Це дасть можливість поновити законність і справедливість, «забравши» в особи статус інвалідності з моменту, коли його було протиправно надано. Важливо при цьому поставити питання про відшкодування особою державі шкоди шляхом стягнення неправомірно отриманих виплат.

По-п’яте, Закон України «Про адміністративну процедуру» обмежує можливість прийняття рішення про визнання недійсним адміністративних актів, зокрема встановлення особі інвалідності, трьома роками. Проте цей строк не застосовується до рішень, які використовуються або створюють умови для вчинення дисциплінарного, адміністративного та / або кримінального правопорушення. Такі рішення визнаються недійсними незалежно від дати їхнього прийняття. Очевидно, що особа, яка шляхом протиправних дій отримала інвалідність, прагнула збагатитися за рахунок виплат із державного бюджету, а отже, рішення про встановлення інвалідності створило умови для скоєння злочину — незаконного збагачення. 

Отже, Закон України «Про адміністративну процедуру» встановив правила й для таких непростих справ, як позбавлення інвалідності. Застосування цього Закону гарантує і дотримання прав особи, і можливість справедливого вирішення справи.