Хоча конституційна процедура звільнення І. Венедіктової з посади Генерального прокурора формально й була дотримана, для такого звільнення не було жодної з підстав для дострокового припинення повноважень Генпрокурора, передбачених Конституцією і Законом «Про прокуратуру».

Як зазначив експерт Центру політико-правових реформ з конституційного права Олександр Марусяк, з огляду на це, І. Венедіктова, звісно, має право звернутися до Верховного Суду з позовом щодо оскарження законності дій Президента та Верховної Ради щодо її звільнення відповідно до Кодексу адміністративного судочинства.

Однак, якби Верховна Рада просто висловила недовіру І. Венедіктовій як Генпрокурору відповідно до Конституції, тоді жодних питань до її звільнення не було б.

Паралельно із відстороненням-звільненням Генпрокурора відбувалося затвердження результатів конкурсу з обрання нового керівника САП.

Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» призначення керівника САП здійснюється Генпрокурором. А чи має такі повноваження виконувач обов’язків Генпрокурора?

Як зазначив експерт Центру політико-правових реформ з кримінальної юстиції Євген Крапивін, уже можна спостерігати суспільну думку, яка засуджує можливість призначення керівника САП виконувачем обов’язків Генпрокурора, отже це рішення буде піддаватись сумнівів з позиції його легітимності.

Наразі експерти ЦППР прогнозують три сценарії розвитку подій:

1) призначення керівника САП відбудеться найближчими днями виконуючим обов’язки Генпрокурора О. Симоненком, проте таке призначення буде дефектним і легітимність оспорюватиметься (маловірогідно);

2) призначення керівника САП відбудеться за декілька місяців — строк, який необхідний на процедуру призначення нового Генпрокурора із дотриманням конституційного порядку (вірогідно);

3) призначення керівника САП так і не відбудеться найближчим часом — питання буде відкладено до завершення війни, навіть якщо Генпрокурора й призначать у конституційному порядку (вірогідно).

Повний текст юридичного аналізу читайте за посиланням.