Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах

Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах
Поширити:
Коментарі:

Про законопроєкт № 8271 щодо посилення кримінальної відповідальності військовослужбовців

Гру / 22
21

Дивуюсь: стільки є важливих законів, які лежать десь у столах роками й Парламент їх не приймає (той же закон щодо ліквідації ОАСК), і водночас деякі дуже контроверсійні закони ухвалюються протягом кількох днів.

Важко зрозуміти, навіщо так поспішно було вносити зміни до КК України та КУпАП, передбачені законопроєктом № 8271 від 8 грудня 2022 року — і вони вже очікують на підпис Президента.

І що ж прийняла Верховна Рада?

Уявимо собі ситуацію: військовослужбовець у перші дні перебування на лінії фронту потрапив під артилерійський обстріл, залишив бойові позиції і понад 10 днів переховувався по хатах чи кущах, після чого повернувся до свого підрозділу. Якщо зараз за цей злочин він може бути засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк, наприклад, 2 чи 3 роки, або до тримання в дисциплінарному батальйоні, або звільнений від покарання з випробуванням, то після набрання новим законом чинності найлегше покарання для нього буде — 5 років реального (з відбуванням у виправно-трудовій колонії) позбавлення волі. І до 10-ти.

Суд більше не зможе зважати ні на вік, ні на наявні захворювання чи поранення, ні на нагороди, ні на стать, ні навіть на стан вагітності (як це передбачено у ст. 66 КК України). Не менше 5 років. Крапка.

Законодавцем проігноровано навіть положення ст. 61 Конституції України: «Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер», не кажучи вже про положення самого КК України, згідно з якими «Суд призначає покарання…  враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання».

Годі згадувати й про гуманізм до наших військовослужбовців!

Далі. За необережне невиконання наказу у воєнний час покарання у виді позбавлення волі встановлено новим законом від 5 до 8 років!

І це тоді, коли навіть за умисну(!) відмову від виконання законних вимог командира (начальника), вчинену в умовах особливого періоду (крім воєнного стану), покарання майже у 200 разів(!) менше — від 10 до 15 діб арешту.

Ви коли-небудь чули про адекватність? співмірність? пропорційність?

А ось ще приклад того, яким не повинен бути закон.

У ч. 3 ст. 172-11 КУпАП передбачене стягнення у виді штрафу або до 10 діб арешту за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем тривалістю до 10 діб, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

А в ч. 4 ст. 407 КК України за те саме діяння — вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, самовільне залишення військової частини або місця служби, НЕЗАЛЕЖНО ВІД ТРИВАЛОСТІ, покарання — позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, в сто-сімсот разів більше.

То за якою з цих статей карати?

Дивуюсь — і прошу в Президента вето!

Микола Хавронюк,
член правління Центру політико-правових реформ
Джерело: Фейсбук-сторінка автора

Версія для друку

коментарі