Група представників народу в парламенті (Мазурашу Г.Г. та інші) внесла на розгляд Верховної Ради проєкт Закону (реєстраційний № 9223), яким пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 114-3.

Законопроєкт у цілому вже розкритикований політиками та юристами.

Але хочу розібрати його на деталі й показати, за які саме діяння автори планують встановити кримінальну відповідальність.

Також професійно цікаво, чи може хоч щось з цього законопроєкту дійти до другого читання, якщо прибрати з нього всю муть.

Частина 1 ст. 114-3 (кримінальний проступок). Покараний штрафом від 1 до 3 тисяч нмдг або виправними роботами буде кожен, хто досяг 16-річного віку та умисно:

1. створив облікові записи* (саме так — у множині, тобто облікових записів має бути не менше двох),
2. придбав облікові записи,
3. використав облікові записи,
4. збув облікові записи.

*Обліковий запис в інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційних системах, електронних комунікаційних мережах — формалізований згідно зі стандартами мережі Інтернет запис на комп’ютерному обладнанні (комп’ютерах, серверах), підключеному до мережі Інтернет, що ідентифікує користувача (наприклад власника вебсайту) на такому обладнанні, містить дані про доступ до частини каталогів і комп’ютерної програми, комп’ютерного обладнання, а також визначає права такого доступу, що надають можливість володільцю облікового запису додавати, видаляти, змінювати цифровий контент і дані вебсайту, надавати доступ до вебсайту або його частини, окремих даних іншим особам, припиняти функціонування такого вебсайту або його частини в межах облікового запису (п. 31 ст. 1 Закону «Про авторське право і суміжні права»).

Створення та інші дії, визначені у ст. 114-3, стосуються не будь-яких облікових записів, а лише таких, що характеризуються сукупністю трьох ознак:

1) вони містять завідомо неправдиві відомості щодо користувача (наприклад, Іваненко назвав себе Петренком, Гібралтаром чи Jacobsом або замість власного фото використав в аватарі картинку кицьки, що на погляд користувача відображає його суть);

2) за їхньою допомогою: і) поширюється недостовірна інформація (зокрема від імені інших осіб, причетність яких до оприлюдненої інформації не підтверджена) або іі) здійснюється втручання в діяльність фізичних і юридичних осіб;

Нагадаю, що недостовірною вважається будь-яка інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (див. постанову КЦС ВС від 24 грудня 2021 року у справі № 757/9133/18-ц).

Наприклад, Іваненко написав, що 20 квітня під Житомиром впав НЛО, хоча насправді він впав 19 квітня й не під Житомиром, а під Києвом, і це був не НЛО, а метеорит.

Зверну увагу: відсутня вимога, що інформація має бути завідомо недостовірною. Тобто користувач облікових записів може помилково вважати її правдивою.

А от втручання в діяльність — це дуже широке поняття, яке застосовується лише в контексті діяльності державних діячів, інших службових осіб та окремих категорій осіб, які виконують професійні функції (журналіст, судовий експерт, приватний виконавець, захисник, представник особи). Йдеться про вплив на прийняття чи неприйняття певних рішень або вчинення чи не вчинення певних дій.

Втручання ж у діяльність пересічної фізичної особи — нонсенс, оскільки вона не здійснює суспільно значущої діяльності.

Звернемо також увагу на те, що про втручання в діяльність службових осіб йдеться в частині 2 ст. 114-3. Тобто в частині 1 цієї статті мається на увазі втручання в діяльність осіб, які не є службовими.

3) «такі дії» вчинені на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, національній, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Використати облікові записи на шкоду, наприклад, обороноздатності чи інформаційній безпеці уявляється можливим. А ось самі по собі створення, придбання чи збут таких записів жодної шкоди ще спричинити не можуть. Тому криміналізація таких діянь є щонайменше помилковою.

Неясно також, що саме слід розуміти під «такими діями» — йдеться про створення, придбання, використання, збут облікових записів чи про поширення недостовірної інформації, чи про втручання в діяльність інших осіб?

Таким чином, у частині 1 цієї статті мається на увазі, зокрема, ситуація, коли певна особа, використовуючи під вигаданим ім’ям облікові записи, поширила недостовірну інформацію — і вчинила це на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, національній, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, за відсутності ознак державної зради.

Фактичне настання будь-якої шкоди не є обов’язковою ознакою складу правопорушення. Достатньо лише вчинити вказані дії з метою нашкодити. Але за фактичного ненастання шкоди складно уявити, як цю мету можна довести. Тим більше, що з диспозиції статті, у якій застосовані лише єднальні сполучники та коми, випливає, ніби в уявленні особи шкода має бути одночасно спричинена і суверенітету, і територіальній цілісності та недоторканості, і обороноздатності, і національній, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Цікаво, що ця стаття за своєю ідеєю дуже нагадує статтю 207_2 «Публичноє распространєніє завєдомо ложной общєствєнно значімой інформації, повлекшеє тяжкіє послєдствія» кримінального кодексу держави-агресора — неправової авторитарної держави, у якій немає ані свободи слова, ані будь-якої свободи взагалі.

Частина 2 ст. 114-3 (злочин). Покараний обмеженням волі або позбавлення волі на строк від 3 до 5 років буде кожен, хто досяг 16-річного віку та умисно вчинив дії, передбачені частиною 1 цієї статті:

1. повторно або
2. за попередньою змовою групою осіб, або
3. для здійснення впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій державними органами чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів (використання авторами множини вказує на те, що таких органів та осіб має бути не менше двох).

Частина 3 ст. 114-3 (кримінальний проступок або злочин? — важко сказати через неймовірно визначений розмір штрафу). Покараний штрафом у розмірі від 750 нмдг до «тисячі тисячі» (??!) нмдг або виправними роботами буде кожен, хто досяг 16-річного віку та умисно використав будь-які облікові записи (зокрема ті, які містять завідомо неправдиві відомості щодо користувача), за сукупності таких двох умов:

1. це зроблено: а) «для розміщення та поширення недостовірної інформації (зокрема від імені інших осіб, причетність яких до оприлюдненої інформації не підтверджена)», або б) «для втручання в діяльність фізичних і юридичних осіб»;
2. «такі дії сприяють підвищенню рівня соціальної напруги, порушують конституційні права й свободи громадян, або іншим чином загрожують національній безпеці, за відсутності ознак державної зради».

Зі слів «іншим чином» випливає той неочевидний факт, що підвищення рівня соціальної напруги та порушення конституційних прав і свобод громадян становлять загрозу національній безпеці. Проте, не вказано, що саме є соціальною напругою й до якого саме рівня вона має підвищитися, у чому має полягати сприяння її підвищенню, якої кількості громадян має стосуватися порушення конституційних прав і свобод, як бути, якщо порушені тільки конституційні права, але конституційні свободи не порушені, чи навпаки, або якщо порушені конституційні права й свободи лише одного громадянина, або якщо порушені конституційні права й свободи іноземця чи особи без громадянства тощо.

Кримінальне правопорушення є закінченим у той момент, коли особа використала мінімум два облікових записи з однією із двох варіативних цілей (для розміщення та поширення будь-якої недостовірної інформації або для втручання в діяльність будь-яких інших осіб), якщо це загрожує національній безпеці. Загрози національній безпеці України — це явища, тенденції й чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України. При цьому національні інтереси України — це життєво важливі інтереси людини, суспільства й держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, безпечні умови життєдіяльності й добробут її громадян (пункти 6 і 10 ч. 1 ст. 1 Закону «Про національну безпеку України»). Поняття національних цінностей закон не визначає й воно є вельми широким.

Судячи з того, що досудове розслідування згідно із законопроєктом віднесено до компетенції СБУ, останнє й буде попередньо визначати, що загрожує, а що не загрожує національній безпеці.

Частина 4 ст. 114-3 (злочин). Покараний позбавленням волі на строк від 5 до 7 років з конфіскацією майна буде кожен, хто досяг 16-річного віку та в умовах воєнного стану умисно вчинив дії, передбачені частиною 1 та частиною 2 цієї статті.

Висновок: у Кримінальному кодексі правової демократичної держави статті, подібної пропонованій статті 114-3, не повинно бути в принципі, оскільки вона не лише обмежує свободу думки й слова, право на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а й відверто суперечить вимогам юридичної визначеності та пропорційності.

До того ж намагатися подолати бот-мережі шляхом застосування Кримінального кодексу щонайменше наївно.

З метою захисту національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку, прав і свобод людини у КК України вже діють статті, що передбачають відповідальність за:

• розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, до захоплення державної влади, до зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України (статті 109 і 110),
• ворожу пропаганду (ст. 111-1),
• умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, регіональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв за будь-якими ознаками (ст. 161),
• незаконне поширення конфіденційної інформації про особу (ст. 182),
• розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення терористичного акту (ст. 258-2),
• розповсюдження творів, що пропагують культ насильства й жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (ст. 300) або дитячої порнографії (ст. 301-1),
• поширення матеріалів, які містять образу честі й гідності, погрозу військовослужбовцю (ст. 435-1),
• поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів (ст. 436-1),
• поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України (ст. 436-2) тощо.

Микола Хавронюк,
член правління Центру політико-правових реформ
Джерело: Фейсбук-сторінка автора