Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах

Об’єднуємо зусилля заради досягнення стандартів демократії, верховенства права та належного урядування в Україні.

Ми у соціальних мережах
Поширити:
Коментарі:

Зміни, які варто внести до законопроєкту про службу в органах місцевого самоврядування

Лип / 22
29
image

Проєкт нового Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 6504 має встановити нові правові та організаційні засади служби в органах місцевого самоврядування (МСВ), покращити умови оплати праці посадових осіб МСВ і привести їх у відповідність до вимог бюджетного законодавства та нового адміністративно-територіального устрою.

Необхідність прийняття проєкту нового Закону обумовлена, зокрема, потребою у приведенні законодавства про службу в органах МСВ у відповідність із Законом «Про державну службу» й необхідністю врегулювання на рівні закону окремих питань проходження служби в органах МСВ та оплати праці посадових осіб МСВ, які зараз регулюються нормативно-правовими актами КМУ.

Варто зазначити, що в новому законопроєкті згадані норми прописані більш детально, що призвело до збільшення тексту законопроєкту майже в чотири рази в порівнянні з чинним Законом «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2001 р.).

Враховуючи, що законопроєкт № 6504 пройшов етапи розробки, публічного обговорення та узгодження з органами публічної влади й асоціаціями органів місцевого самоврядування та територіальних громад, він заслуговує на принципову підтримку й дозволяє рекомендувати винести його на розгляд ВРУ в першому читанні.

Разом із тим, при вивченні цього законопроєкту в експертів Одеського інституту соціальних технологій (ОІСТ) виникли деякі зауваження і пропозиції, які рекомендуємо врахувати при його остаточному розгляді перед винесенням у парламентську залу. 

1. Місцями (починаючи з преамбули) складається враження, що законопроєкт виходить за межі суто публічної служби й вторгається у сферу публічного управління, яка є предметом регулювання інших законів.

2. При визначенні в статті 2 законопроєкту терміну «службовці місцевого самоврядування» під останніми розуміються громадяни України, які займають посаду в апараті (виконавчому апараті) ради або виконавчому органі ради, одержують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету та виконують встановлені для цієї посади обов’язки, пов’язані з виконанням завдань і функцій місцевого самоврядування.

Але далі по тексту терміном «службовці місцевого самоврядування» означаються усі посадові особи місцевого самоврядування, зокрема виборні посадові особи, що вносить певну плутанину в розуміння того, кого стосуються відповідні норми закону.

3. Перелік визначень основних термінів, наведений у статті 2 законопроєкту, варто доповнити визначенням такого базового поняття, як «служба в органах місцевого самоврядування».

4. У пояснювальній записці до законопроєкту, в розділі «Оцінка відповідності» зазначається, що в проєкті Закону відсутні положення, які: стосуються зобов’язань України у сфері європейської інтеграції; стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод; впливають на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; містять ризики вчинення корупційних правопорушень; створюють підстави для дискримінації.

Здається, це ствердження не є точним, оскільки всі згадані в переліку питання тією чи іншою мірою відображені в законопроєкті. А остання норма викликає сумнів по своїй суті: адже в законопроєкті такі базові терміни, як «керівник», «керівник служби в органі місцевого самоврядування», «службовець місцевого самоврядування», є виключно чоловічого роду й не мають аналогів жіночого роду («керівник» — «керівниця» тощо).

5. При визначенні принципу «поєднання місцевих і державних інтересів (п. 5 ст. 4) як обов’язку під час виконання посадових повноважень враховувати засади державної політики у відповідній галузі (сфері)», слова «враховувати засади» пропонується замінити на «додержуватися засад».

6. Визначення принципів «прозорості» та «відкритості» служби в органах МСВ дещо відрізняються від загальноприйнятих у сфері публічного управління. І навіть не змінюючи принципово зміст цих понять, пропонуємо викласти ці принципи в трохи зміненій редакції (зміни – напівжирним):

«11) прозорості — системне інформування про діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків, визначених Конституцією та законами України, гарантування доступу кожного в обсягах та порядку, визначених законом, до інформації про діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

12) відкритостінадання зацікавленим сторонам інформації, що стосується адміністративного процесу, залучення їх до процесу розроблення, прийняття та виконання актів органів місцевого самоврядування, реалізації інших повноважень органів місцевого самоврядування».

7. У визначенні принципу «відповідальності» персональну юридичну відповідальність за неналежне виконання чи невиконання посадових обов’язків пропонуємо доповнити колективною відповідальністю.

8. При визначенні основних прав службовця місцевого самоврядування (п. 10 ч. 1 ст. 9) пропонується право на «захист від незаконного переслідування з боку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб у разі повідомлення ним про факти порушення вимог цього Закону» доповнити словами «та інших законів».

9. При визначенні основних обов’язків службовця місцевого самоврядування (п. 5 ч. 1 ст. 10), де йдеться про «обов’язкове використання під час виконання своїх посадових обов’язків державної мови, не допущення дискримінації державної мови й протидію можливим спробам її дискримінації» пропонуємо ще раз переглянути відповідність цієї норми Конституції України (ч. 4 ст. 53).

10. Відповідно до ст. 12, де йдеться про політичну неупередженість службовця МСВ, який не має права залучати, використовуючи своє службове становище, службовців МСВ, державних службовців, працівників бюджетної сфери, інших осіб до участі в передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями (п. 5 ч. 2 ст. 12). Чи означає це, що особа, яка є самовисуванцем, може залучати зазначених осіб до своєї передвиборній агітації?

11. Вважаємо, що використане в законопроєкті позначення категорій посадових осіб МСВ є громіздким і незручним у вживанні. Пропонуємо замість позначень «категорія «І», «ІІ», «ІІІ» вживати позначення «І, ІІ, ІІІ категорія».

12. Принципові зауваження викликає організація оцінювання діяльності службовців МСВ. Згідно з п. 3 ст. 38 службовців, які займають посади категорії «І», оцінюють одноосібно сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті (у разі створення), районної, обласної ради. А службовців, які займають посади категорій «ІІ» і «ІІІ», оцінює його безпосередній керівник та керівник самостійного структурного підрозділу (за наявності).

Вважаємо цей підхід недемократичним і таким, що суперечить базовим принципам публічного управління, ефективність якого оцінюється, головним чином, ступенем задоволення потреб та інтересів заінтересованих сторін. Законопроєкт же в якості єдиного критерію ефективності діяльності службовця МСВ встановлює по суті вимогу «сподобатись начальству». В умовах сучасної автономізації органів МСВ такий підхід веде до перетворення цих органів у повністю закриті корпорації.

Вважаємо, що оцінювання діяльності службовців МСВ усіх категорій слід здійснювати колегіально з обов’язковим врахуванням думки споживачів послуг цих службовців, а до складу комісії з оцінювання мають бути включені представники заінтересованих сторін.

13. У «Прикінцевих та перехідних положеннях» законопроєкту, у змінах до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пропонуємо пункт 1 статті 481 викласти в такій редакції:

«1. Апаратом сільської, селищної, міської, районної у місті ради (у разі створення) є організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів, патронатної служби та посадових осіб місцевого самоврядування, що здійснюють організаційне, документальне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі створення) ради, її виконавчого комітету та інших органів ради».

14. Зміни до пунктів 3 і 6 частини 2 ст. 53 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» викласти в такій редакції:

«3) забезпечує своєчасне доведення рішень виконавчого комітету до виконавців, а також їхнє оприлюднення у порядку, визначеному законом та регламентом виконавчого комітету;

6) вирішує за розпорядженням, дорученням сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, рішенням виконавчого комітету інші питання, пов’язані з діяльністю виконавчого комітету та інших виконавчих органів ради;»

15. Пункт 4 ст. 531 викласти у такій редакції:

«4. Заступники сільського, селищного, міського голови здійснюють повноваження сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради в обсязі та порядку, визначеному  Регламентом ради та Регламентом її виконавчого комітету».

Андрій Крупник,
директор Одеського інституту соціальних технологій,
доцент Інституту публічної служби та управління
Національного університету “Одеська політехніка”,
експерт Громадської мережі публічного права
та адміністрації UPLAN

Версія для друку

коментарі